НАДРІ́ЧНИЙ, а, е.
Те саме, що надрічкови́й.
Хлопець крихітку здригнувся, коли його обвіяв надрічний вітерець (І. Франко);
Крізь марево міського пилу виткнувся одинокий димар, блиснула поруч золота баня, і надрічний вітрець жбурнув ще якісь невиразні відгомони далекого міста (Ю. Смолич).
-а, -е.
Те саме, що надрічковий.