ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Схиблений удар — і життю борця грозила велика небезпека (І. Франко); Артамонову загрожувала сліпота (Л. Дмитерко); — Невже мені зовсім не погрожує небезпека в цих.. околицях? (О. Досвітній); Тільки сьогодні.. бійці з усією гостротою відчули, як близько нависає небезпека — небезпека бути повністю відрізаними від своїх (О. Гончар); Неминуче якесь зло зависло над його головою (Н. Кобринська). — Пор. 1. пророкува́ти.
ЗАЛЯ́КУВАТИ (викликати в кого-небудь почуття занепокоєння, тривоги, страху, повідомляючи щось, погрожуючи чимсь), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ЛЯКА́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, ЗАСТРА́ШУВАТИ розм. — Док.: заляка́ти, застраха́ти, застраши́ти. Накинувся був (барон) чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть... (Є. Кротевич); Тюрмою (Кіндрат) страхав. Та, спасибі, ось Тимоха з мужиками заступились, випустили (А. Головко); Явдоха розібрала, що один (пан) усе лякав її каторжною роботою (О. Донченко); Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак); Гордій Лобода! У шинелі солдата Стояв ти байдужий до смерті в ту мить, Коли куркулі тебе брали в лещата, Хотіли тебе застрашити й зломить (Л. Первомайський).
ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.: зляка́ти, переляка́ти, наляка́ти, настраха́ти, пристраха́ти, пристраши́ти, настраши́ти, перестраши́ти, споло́хати, наполо́хати, спу́дити, сполоши́ти, переполо́хати, переполоши́ти, потриво́жити, поколо́шкати, сколо́скати, схарапу́дити розм. перепу́дити, вжахну́ти (ужахну́ти). Ліс стояв тихий, страшний. Кожен шелест лякав дівчину (В. Минко); — Ох, як ви мене перелякали, — сказав він сердечним якимсь голосом (Г. Хоткевич); (Корінь:) Вона дівчат страхає, щоб далеко не запливали (Я. Баш); Так настрахав Демид своїм криком, що й на звітних зборах ніхто йому не дорікав, ніхто не перечив (С. Журахович); — Я вас не хотіла страшити (І. Франко); Грім, котрий ударив о десять кроків від нього (пана), не був би його так перестрашив, як той страшний кашель (І. Франко); Римський імператор боявся посилення Росії і погрожував Богданові Хмельницькому походом на Україну (О. Довженко); Базар починав життя рано.. Вони (господарі яток і рундуків) перші сполохували безпритульників (І. Микитенко); Марусі сказали про смерть опришка не скоро, по тім, як видужала. Боялися потривожити (Г. Хоткевич); Мати стращає, що я змерзну (Панас Мирний); — Ці бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (М. Рильський). — Пор. заля́кувати.
ПОГРО́ЖУВАТИ кому (попереджати з погрозою про покарання), ГРОЗИ́ТИ, ГРОЗИ́ТИСЯ, ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПРИГРОЖУВАТИ, СТРАХА́ТИ кого, НАХВАЛЯ́ТИСЯ на кого і без додатка, розм., ХВАЛИ́ТИСЯ без додатка, розм., ВИХВАЛЯ́ТИСЯ перев. без додатка, розм., СВАРИ́ТИСЯ розм., НАГРО́ЖУВАТИСЯ діал., ВІДХВА́ЛЮВАТИСЯ діал. — Док.: погрози́ти, загрози́ти, пригрози́ти, настраха́ти, насвари́тися, нагрозитися, відхвали́тися. Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак); Жінка грозить чоловікові, той ворогує на жінку (переклад М. Зерова); Мене вкинули у возок і одвезли два десятники додому і священикові.. грозилися, що зачинять мене десь у дорозі або де й гірше... (Марко Вовчок); Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину... (Л. Смілянський); Коли незнайома пригрозила, що виб'є вікна, тітка Клавда відразу принишкла (Ірина Вільде); Урущак страхав притягти Мусія Завірюху до одвіту за наклеп (К. Гордієнко); Мав (Олійниченко) звичай завсігди нахвалятися: — Стривайте ви! Уберемо ми вас у шори, мужлани! (Б. Грінченко); Прийшлося таки оддати (гроші), бо чоловік хвалився, що й скриню рознесе й Хіврю уб'є, як не дасть (Грицько Григоренко); — Вони вихваляються порізати всю старшину (З. Тулуб); Свариться, що вона усім скаже, що її вбила мати, ніхто другий, як мати (Панас Мирний); Єгомость нагрозився, що запроторить її в пащу до Люципера (переклад М. Лукаша); Цей не дав йому яблука та ще, як той став відхвалюватись, злаяв катом (А. Свидницький).
ПОГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, і розм. ПОГРОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док., кому із інфін.
1. Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням.
Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак);
[Бабич:] Ти йому погрози, що підеш до суду на скаргу (І. Франко);
// Робити загрозливий жест.
Юрко обходить гарбу навкруги, погрожує батогом услід дівчині (С. Журахович);
– За той час бавтеся добре та й не вганяйте дуже за дівчатами, – сказала [Краньцовська] й погрозила йому пальцем (Л. Мартович);
Вона погрозила комусь кулаком за вікно (Ю. Бедзик).
2. перен. Виклика́ти в кого-небудь почуття занепокоєння, тривоги, повідомляючи щось.
– Посади .. не були розподілені .. Тоді, погрозивши зірвати сойм, ми роз'їхалися по домах (З. Тулуб).
3. перен. Виклика́ти почуття страху, переляку; страхати, лякати, залякувати чим-небудь.
Римський імператор боявся посилення Росії і погрожував Богданові Хмельницькому походом на Україну (О. Довженко);
Дарма палій війни нагострює сокиру і атомом своїм погрожує дарма (І. Гончаренко).
4. перен., тільки недок., рідко. Містити, таїти в собі яку-небудь небезпеку, загрозу; загрожувати.
Через отой поганий, бензином заправлений сліпак [каганець], що .. погрожував вибухнути, я найбільше ремствував на матір (М. Стельмах);
// Бути неминучим, невідворотним для кого-небудь.
– Невже мені зовсім не погрожує небезпека в цих .. околицях? (Олесь Досвітній).
-ую, -уєш, недок., погрозити, -грожу, -грозиш, док.
1) Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням. || Робити загрозливий жест.
2) тільки недок. Містити, крити в собі яку-небудь небезпеку, загрозу. || Бути неминучим, невідворотним для кого-небудь.
3) тільки недок., перен. Лякати своєю близькістю, можливістю здійснення. || Залякувати чим-небудь.
I
громічати, громічити, загрожувати, нахвалятися, похвалятися
Фразеологічні синоніми: гнати похвалки; метати громи; метати громи-блискавиці; показувати кулак (кому); сваритися пальцем (ірон.); сваритися мізинцем (т.с.)
II
див. грозити
Дієприслівникова форма: погрожувавши, погрожуючи
1. попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням2. містити, таїти в собі яку-небудь небезпеку, загрозу3. лякати своєю близькістю, можливістю здійсненнягрозитьДеепричастная форма: грозя
To threaten (with); to menace (with); розм. to frighten, to scare
【未】 威胁, 吓唬
Погро́жувати, -жую, -жуєш