БУХАНЕЦЬ

УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм., БУХАНЕ́ЦЬ розм., ДУХОПЕ́Л розм., ДУХОПЕ́ЛИК розм., ТОВЧЕ́НИК розм., ТИЧО́К розм. рідше, ШТУРКА́Н діал., ШТУРКАНЕ́ЦЬ діал., ГЕПА́К діал.; ЗАПОТИ́ЛИЧНИК розм., ПОТИ́ЛИЧНИК розм., ЗАШИ́ЙНИК розм., ОШИ́ЙНИК розм. (рукою по потилиці, шиї); ШЛЬОПАНЕЦЬ розм., ЛЯ́ПАНЕЦЬ розм. (легкий удар долонею); КИЙ розм. (палицею). Від удару вона хитнулася. Почорніло в очах (А. Хижняк); Осавула ледве ворушився од стусанів (І. Нечуй-Левицький); Двері відчинено. Штовхан коліном. Староста вилітає геть (Ю. Яновська); Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці ґаздині (Н. Кобринська); Несподівано посипались бухани й зашийники на товаришів з усіх боків (С. Васильченко); Кума раз по раз садила кулаком у спину. Колісник мов не чув тих духопеликів — співав (Панас Мирний); Під сердитую годину Одна (рука) смиче за чуприну І товченики дає (Л. Глібов); Ну, дістала ж вона за те від свого тата добрих гепаків (О. Кобилянська); Навіть рідних братів не жалував (Левко): наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що, ні про що (М. Стельмах); Сокирою на порозі щось стругало (дитя), поки мати не дала ляпанців (Г. Хоткевич); Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ" (П. Гулак-Артемовський). — Пор. ля́пас.

ХЛІБ (випечений з тіста виріб певної форми), ХЛІБИ́НА, БУХА́Н розм., БУХАНЕ́ЦЬ розм., БУХА́НКА розм.; ПАЛЯНИ́ЦЯ (з білого борошна); КОРОВА́Й (святковий білий з різними прикрасами з тіста); КНИШ (білий, перев. із загорнутими всередину краями, змазаний салом або олією); ЖИТНЯ́К (з житнього борошна); РЕ́ПАНЕЦЬ діал. (той, що репнув при випіканні); ОЩИ́ПОК діал. (прісний). Манашка зі своєю Сурою студять холодці, печуть хліби (Г. Хоткевич); Мати дістала з полиці хлібину (А. Головко); Очевидно, всі побували в селі за гайком: про це свідчить бухан хліба, цибуля (В. Еллан); Тепер у чемодані лежить п'ять буханців чорного хліба (Є. Гуцало); На столі під саморобним з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (М. Стельмах); Молодиці й старі діди-хлібники легко вергали в піч, у другу, в третю — книші та паляниці для козацтва (О. Ільченко); — Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І. Нечуй-Левицький); Умочала (Оксана) руки в воду, перед тим як лопатою посадити в піч, на розгорнутих долонях повипліскувала круглі житняки (М. Рудь); Він згадує про вівсяний ощипок, бульбу і пісний сир, що бувають взимі всею його стравою (І. Франко). — Пор. пере́пічка.

БУХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш. до буха́н 1.

– Не хоче кишка простого хліба – буханця їй подавай! – жартував дід (Панас Мирний);

Приносить вона майже завжди молоко чи буханець хліба (В. Козаченко);

Голову на буханець поклала, Задрімала в хліба на щоці (М. Вінграновський);

На вирощення пшениці лише для одного буханця витрачається 200 літрів води (з газ.).

бухане́ць

[буханец']

-н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў

[buhanec']

ч.

bochen

Бо́ханець= бухане́ць, -нця́

бухане́ць, -нця́, -нце́ві; -нці́, -нці́в

див. буханка

див. хліб

Баханка