Значение слова "АРТИЛЕРІЯ" найдено в 20 источниках

АРТИЛЕРІЯ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

АРТИЛЕ́РІЯ, ї, ж.

1. збірн. Вогнепальна зброя різних конструкцій, що вражає противника з великої відстані (гармати, гаубиці, міномети і т. ін.).

Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія (Ю. Яновський);

Танкісти.., стрімко йдучи вперед, залишали .. свіжі сліди своєї роботи: потрощену німецьку артилерію, дотліваючі по кюветах машини (О. Гончар);

Зенітна артилерія;

Протитанкова артилерія.

2. тільки одн. Рід військ, де основним є таке озброєння.

Нараз артилерії наказано обстріляти австрійську лінію на ближчій дистанції, і колеса двох гармат миготять серед куряви (Б. Антоненко-Давидович).

3. тільки одн. Наука про вогнепальну зброю та її застосування в бою.

Курс артилерії.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

Artillery

берегова артилерія — coast artillery

важка артилерія — heavy artillery, heavy metal

гірська артилерія — mountain artillery

далекобійна артилерія — long-range artillery (ordnance)

зенітна артилерія — anti-aircraft artillery

легка артилерія — light artillery

морська артилерія — naval ordnance

польова артилерія — field artillery

протитанкова артилерія — antitank artillery

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-ї, ж.

1) збірн. Вогнепальна колективна зброя, гармати різних конструкцій, що вражає противника з великої відстані.

2) тільки одн. Рід військ, основним озброєнням яких є гармати.

3) тільки одн. Наука про вогнепальну зброю та її застосування в бою.

найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"

артиле́рія (франц. artullerie, від старофранц. atillier – споряджати) 1. Рід сухопутних військ, озброєних гарматами, реактивними, ракетними установками. 2. Сукупність вогнепальної зброї (гармати, міномети, реактивні установки), що уражає противника з великої відстані. 3. Галузь воєнної науки, що вивчає артилерійське озброєння та його застосування в бою.

найдено в "Словнику іншомовних слів"

артилерія; ж. (фр., від старофр., споряджати) 1. Рід сухопутних військ, озброєних гарматами, реактивними, ракетними установками. 2. Сукупність вогнепальної зброї (гармати, міномети, реактивні установки), що уражає противника з великої відстані. 3. Галузь воєнної науки, що вивчає артилерійське озброєння та його застосування в бою.

найдено в "Універсальному словнику-енциклопедії"

1. рід сухопутних військ, головним озброєнням якого є гармати та певні види ракетної зброї (встановлені на автомобілях, тягачах); 2. сукупність вогнепальної зброї артилерійських військ; 3. галузь воєнної науки, що займається артилерійським озброєнням.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-ї, ж. 1》 збірн. Вогнепальна колективна зброя, гармати різних конструкцій, що вражає противника з великої відстані.
2》 тільки одн. Рід військ, основним озброєнням яких є гармати.
3》 тільки одн. Наука про вогнепальну зброю та її застосування в бою.

найдено в "УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)"

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【阴】 军

1) 【集】 炮

2) 炮兵, 炮队

3) 炮兵学, 炮术

найдено в "Українсько-польському словнику"

[artyłerija]

ж.

artyleria військ.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. жін. родувійськ.артиллерия