ЗАПРО́ХУВАТИ, ХУЮ, ЄШ,

Запро́хувати, хую, єш, сов. в. запроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Запрошувати, запросити. Просимо до хати! — запрохує Чіпка. Мир. ХРВ. 365. Хоч не нагодували, аби запрохали. Ном. № 11919. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 86.