ША́ЛЯ

ША́ЛЯ, і, ж. Те саме, що ша́лька1 1. *Образно. Це був не гуцул Олекса Довбуш, а втілення народної помсти. На одну шалю ваги його душі складалися сотні літ важких терпінь синів і дочок його народу — і низько впала шаля та (Хотк., Довбуш, 1965, 261); Громадськість я малював Фемідою з терезами в руках. На одну з шаль мені ніяк не терпілось покласти хоч морського камінця на мою користь (Ю. Янов., II, 1958, 15); Знак терезів — доби нової знак. Як розгойдалися всесвітні шалі! (Рильський, І, 1960, 321). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 400.