ВАГА́ДЛО

ВАГА́ДЛО, а, с., заст. Маятник. Тодішні дзигарі не дзвонили й не мали вагадла (Коцюб., III, 1956, 8). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 274.