ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до щасли́вець.
Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (з газ.).
-а, ч.
1) Зменш.-пестл. до щасливець.
2) розм. Той, кому постійно щастить, щаслива людина.
[szczasływczyk]
ч.
szczęśliwiec
див. щасливий