Значение слова "АЛОНІМ" найдено в 7 источниках

АЛОНІМ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

АЛО́НІМ, а, ч., лінгв., літ.

Чиєсь справжнє ім'я, використовуване іншою особою як псевдонім.

Однією з поширених форм літературної містифікації є алонім, тобто використання не вигаданого імені, а імені існуючої особи (з наук. літ.);

Алоніми часто використовували автори пізньої Античності й Середньовіччя для того, щоб іменем більш раннього і більш відомого автора додати своєму творові більше авторитету (з навч. літ.);

Під одним із фельєтонів І. Ільфа і Є. Петрова стояв алонім Коперник (із журн.).


найдено в "Українській літературній енциклопедії"

ало́нім

• алонім

(від грец. 'άλλος — інший і όνυμα — ім'я)

- різновид псевдоніма; підписане під літ. твором ім'я не автора, а іншої реальної особи. Напр., П. Куліш підписав деякі свої твори прізвищем відомого петербурзького журналіста М. Макарова. Див. також Містифікація літературна.


найдено в "Словнику іншомовних слів"
(гр.) 1. Варіантна назва особи, географічного об'єкта (Константинополь - Стамбул, Георгій - Юрій). 2. Справжнє прізвище якоїсь особи, взяте автором для свого псевдоніма.
найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, ч.

Різновид власної назви того самого об'єкта.



найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"
ало́нім (від ало... і грец. όνυμα – ім’я) друге ім’я особи, назва географічного об’єкта тощо (напр., Георгій – Юрій, Константинополь – Стамбул).
найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-а, ч. Різновид власної назви того самого об'єкта.

найдено в "Орфографічному словнику української мови"
алоні́м іменник чоловічого роду
T: 26