ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. (який тягнеться від дотику); ГЛЕ́ЙКИЙ (який липне, не розсипається — про землю). Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Загребельний); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич); Він не беркий, не чіпляється за колеса (Словник Б. Грінченка); Упав (Горпищенко) на мокру землю, в глеювату беручку грязь (В. Кучер); Червоне вино переливалося через край і липкуватим струмочком повзло по пальцях (Н. Рибак); Клейкувата маса; Клеювата речовина; Важко йти. Ноги грузнуть у в'язкому ґрунті (П. Автомонов); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець); Глина держка, добра для муру (Словник Б. Грінченка); Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); На свіжому насипі стояла повна каталажка глейкої землі (І. Кириленко).
ПРОТЯ́ЖНИЙ (про звук, мелодію — який звучить довго, плавно), ПРОТЯ́ГЛИЙ, ТЯГУ́ЧИЙ, ПОВА́ЖНИЙ розм., ПРОТЯ́ЖЛИВИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., ВИТЯЖНИ́Й діал. Сонце сідало за Межиріцькою горою, в'язальниці верталися з поля, протяжна пісня розходиться далеко навкруги (К. Гордієнко); Протяглий гул моторів зачувся в почорнілому небі (Л. Первомайський); Знадвору долітає тягучий дзвін, ніби крізь сон скликаючи людей до служби (С. Васильченко); Несподівано розляглася пісня поважна та сумна (І. Нечуй-Левицький); Не вирізняєш окремих вибухів, вони зливаються докупи, мов розкоти одного затято протяжливого грому (Н. Тихий); Вітер шарпав високий прокволистий плач (О. Донченко); Пісня та не дрібна, не швидка та весела, а жалібна, витяжна, плакуча (І. Нечуй-Левицький).
ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм., ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ), ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙ розм., ПРОТЯЖНИЙ діал., ТРИВКИ́Й рідко; ОБЛО́ЖНИЙ (ОБЛІ́ЖНИЙ) розм. (про дощ, сніг). А їх розмови часом були досить тривалі (Л. Смілянський); Люди слебезували про їх довгі гулянки удвох поза городом (Панас Мирний); Друзі дивляться малюнки довго, уважно. Але довгеньке мовчання. Тривога чи непевність (Т. Масенко); Хліб засихає в полі, спалений довготривалою спекою (П. Колесник); Він збирався в довгочасний політ (М. Трублаїні); За своє довговічне існування Києву доводилося не раз боронитись і бути дощенту зруйнованим (П. Панч); Остап завтра їде в довготермінову відпустку (В. Козаченко); Довгострокова угода; Довгострокові прогнози; Лине нескінченна пісня над степом (А. Хижняк); Сі години безконечні! Кожна з них — замерзла вічність (Леся Українка); До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях від безкінечного сидіння (І. Багряний); Наганяли на неї хворощі затяжні осінні дощі (П. Загребельний); Сидять (солдати) купами вподовж усього ешелону, навпроти своїх вагонів, ведуть тягучі розмови (О. Гончар); Яким не міг винести того погляду і спустив униз очі. Заморочений гуком голосів і новими враженнями, черв'як сильно завертівся десь під самим серцем і викликав протяжний, довгий біль (Н. Кобринська); А за вікном січе і січе дощ. Це вже почались, певно, обложні (І. Цюпа).
ТЯГУ́ЧИЙ, а, е.
1. Здатний розтягатися, збільшуватися в довжину й ширину, не розриваючись.
Тягуче кісто [тісто] – коржа не можна розкачать: що розкачаю, то воно знов збіжиться (Сл. Б. Грінченка);
Тягуча гума; Тягуча шкіра.
2. Липкий, в'язкий, який тягнеться від дотику.
Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була це густа, гнила й тягуча рідина (М. Коцюбинський);
Широнін усміхнувся. Ще міцніше потис руку полковника і по черзі переступив з ноги на ногу, витягаючи їх з рідкої, але тягучої твані (Іван Ле);
Тягучий мед; Тягучий слиз.
3. Який довго триває; надміру довгий, розтягнений.
Сидять купами вподовж усього ешелона [солдати], навпроти своїх вагонів, ведуть тягучі розмови (О. Гончар).
4. Протяжний, повільний (про голос, звук і т. ін.).
Той голос, липкий, тягучий, живе в моїх вухах, обліпив мозок (М. Коцюбинський);
Знадвору долітає тягучий дзвін, ніби крізь сон скликаючи людей до служби (С. Васильченко);
Щоп'ятниці [татари] довго грали на саморобній зурні тягучих татарських пісень (З. Тулуб);
Дід гостював у дочки, пив горілку за здоров'я своїх онуків, співав у гурті з родичами тягучих та голосистих пісень (Є. Гуцало).
5. перен. Одноманітний, нудний.
Думки тягучі й важкі, вони розривають мозок (П. Кочура);
У кабінеті запала глуха, тягуча тиша (В. Кучер).
тягучий металл - 看延性的金属
тягучая мазь - 粘滞的软膏
тягучий голос - 拉长的声音
тягучая речь - 又慢又长的话
1) dúctil; viscoso (о жидкости и т.п.); maleable (о металлах)
2) перен. lento, largo; monótono, aburrido (томительный)
тягучий голос — voz lánguida
тягучая пьеса — pieza aburrida
тягучая жизнь в деревне — la vida soñolienta en la aldea
-а, -е.
1) Здатний розтягатися, збільшуватися в довжину й ширину, не розриваючись. Тягуча гума.
2) Липкий, в'язкий, який тягнеться від дотику. Тягучий мед.
3) Який довго триває; надміру довгий, розтягнений.
4) Протяжний, повільний (про голос, звук і т. ін.).
5) перен. Одноманітний, нудний.