ПОНАДХМА́Р'Я, я, с., поет.
Понадхмарний простір, понадхмарна височінь.
Хтось .. підіймає їх [голубів] над собором, над валуванням важких димів, щоб там, у понадхмар'ї .. добули розумні птахи собі свіжого повітря (О. Гончар).