ПОГРО́МНИК, а, ч.
Учасник або організатор погрому.
– Ой, боже, щось буде! – лякалась Маланка. – Погромників будуть судити (М. Коцюбинський);
Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (з газ.);
Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності, але Не винний я, що мій помічник На вас погромників нашле (В. Самійленко);
На чолі погромників йшли попи в золочених ризах, з хрестами (з наук.-попул. літ.).
-а, ч.
Учасник або організатор погрому.
Organizer of (participant in) a massacre; cut-throat, ruffian
див. жорстокий
Погро́мник, -ка; -ники, -ків