ОНУЧКА́Р

ОНУЧКА́Р, я́, ч., діал. Ганчірник. Деякі [жебраки], не знаючи, що робити з тими лахами, попродали їх за пару крейцарів онучкареві (Фр., IV, 1950, 203). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 699.