О́ЧІ мн. (орган зору), ЗІР, ЗІНИ́ЦІ рідше, БІ́ЛЬМА зневажл., БАНЬКИ вульг., БА́ЛУХИ вульг., СЛІ́ПИ вульг., СЛІПАКИ́ вульг., СЛІ́ПНІ вульг.; ВИ́РЛА розм. (випуклі, витріщені). Вір своїм очам, а не чужим речам (прислів'я); Сумна коса і зір чудовий комусь приснилися давно... Вишневі губи, чорні брови, пісні дівочі вечорові і шум акації в вікно... (В. Сосюра); — Я вмерла, щоб ланцюг скороминущих літ Зімкнути з вічністю; зіниці я склепила, Щоб їх розкрити там, у непомеркний світ (М. Зеров); (Гострохвостий:) Хіба ж мені батьки більма засліпили? Хіба ж я не бачу, що таке Єфросина, а що таке Оленка? (І. Нечуй-Левицький); (Гарасим:) Своїми очима бачив, оцими самими баньками дивився (Панас Мирний); Він увесь став багровий, балухи наллялись кров'ю, руки йому тремтіли (О. Досвітній); — Ще ж темно... Не дадуть і поспати. — Темно... Розтули сліпи — розвидниться (А. Іщук); (Стратон:) Своїми сліпаками сам бачив, а ви кажете (П. Козланюк); Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить — бодай тобі повилазили (М. Номис); Зрівнялося страховище, бликнуло туди-сюди червоними п'яними вирлами; пройшло, в доброму гуморі, своєю дорогою, нікому не заподіявши зла (С. Васильченко).
БАНЬКИ́, ньо́к, мн., груб.
Очі.
– Чого ви, братця, так баньки повитріщали? (Є. Гребінка);
Він [цар] вилупив баньки з лоба – і все затрусилось (Т. Шевченко);
Ось стоїть цей Радченко на куцих ногах і вилупив баньки, готовий вилаятись... (Б. Антоненко-Давидович);
Андрущенко, розпустивши кучері, все нахабніше глипає посовілими баньками в Настин бік (О. Гончар);
* Образно. Осіння ніч шемрала навколо у мряці, моргала жовтими баньками електроламп (О. Донченко).
Географические названия мира: Топонимический словарь. — М: АСТ.Поспелов Е.М.2001.
[ban'ky]
мн.
ślepia розм.
-ньок, мн., вульг.
Очі.
Баньки́, баньо́к, банька́м (очі)
див. очі