ВЕРИ́ГИ, и́г, мн., заст.
Залізні ланцюги, пута, які носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування.
– Одягайте, ґаздо, вериги, беріть нагайку-трійчатку і хвощіть [хвоськайте] себе (П. Колесник);
Одна ішла, закута у вериги, у ковпаку залізному, невзута. Чи хто сказав, чи вичитала з книги, що Богу вгодна отака покута? (Л. Костенко);
* У порівн. І все це увінчують два вороновані автомати, що теліпаються на грудях у людини, як вериги (П. Загребельний).
Большой толковый словарь по культурологии..Кононенко Б.И..2003.
Вери́ги (цепи, оковы). Искон. Мн. ч. от верига, производного посредством суф. -iga (ср. аналогичное по структуре вязига) от *verti «связывать». См. веревка. Буквально — «связывающие» (руки цепи). Ср. оковы, путы.
-иг, мн., заст.
Залізні ланцюги, пута, що їх носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування та умертвіння плоті.
мн. уст.
chaînes f pl de l'ascète
cadenas del asceta, cilicio m
2. ketid lihasuretuseks