ПОЙНЯ́ТИЙ, ПОНЯ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до пойня́ти¹ 1–3.
Час від часу він одриває очі від води й зачаровано дивиться на пойняті густими лісами береги могутньої ріки (Ю. Бедзик);
Обличчя майора пойняте жовтизною (О. Гончар);
Юхим озирнувся на широкий луг зелений, на .. тінню пойняті дубові кущі (Іван Ле);
І все те – і штормуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари – пойняте легеньким серпанком рухливого туману (Ю. Збанацький);
Пойнятий містичним жахом, Ярема став обтрушуватися від сяйва, квапився в своїй безглуздій роботі (П. Загребельний);
Пойняті думками, запорожці їхали мовчки (П. Панч);
В запалих, пойнятих мукою очах промайнула іскорка радості (С. Журахович);
// пойня́то, пред.
До кімнати увійшла господарка. Її обличчя було пойнято якимсь жахом (Олесь Досвітній).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до пойняти I 1-3). || пойнято, безос. присудк. сл.
Possessed, seized, agitated by violent passions