ПОПОНУ́ДИ́ТИ, джу, диш. док., розм.
1. Знемагати від нудьги тривалий час.
2. безос. Нудити кого-небудь тривалий час.
◇ (1) Попону́ди́ти сві́том – жити в тяжких умовах, зазнаючи нестачі в усьому, страждати якийсь час.
А то, як вигнала мене свекруха, щоб їй за неправду важко дихати, .. що я світом попонудила, що я пополамала рук!.. (Ганна Барвінок).
-джу, -диш, док., розм.
1) Знемагати від нудьги тривалий час.
2) безос. Нудити кого-небудь тривалий час.