СТИ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до сти́шити.
Дорога має казкою у даль, Як моє дитинство, як моє прощання, Як моя роками стишена печаль (М. Стельмах);
// у знач. прикм.
Розмовляючи стишеними голосами, наче ворог через широчінь Дніпрову міг їх почути, прибулі бійці розпитують рибалок про тутешні місця (О. Гончар);
Над залюдненим майданом гарячим полум'ям бурхає стишений гамір: чути чиюсь промову (П. Колесник);
Ярина досягла фінішу і стишеним кроком пробігла ще кілька метрів (О. Десняк).
2. у знач. прикм. Який стишився (у 2 знач.).
Їй так добре, так затишно зараз з ним, мовчазним, стишеним (В. Козаченко);
Над стишеним гуртом колгоспних орачів і сівачів стояло сонце (І. Цюпа).
-а, -е.
1) Дієприкм. пас. мин. ч. до стишити.
2) у знач. прикм.Який стишився (у 2 знач.).