СКОРО́БЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до скоро́бити;
// у знач. прикм.
Біля скороблених дверей лежав порослий мохом дикий камінь (Л. Первомайський).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до скоробити. || у знач. прикм.