АБІОТИ́ЧНИЙ, а, е, спец.
Пов'язаний із неорганічною природою, неживий.
Екосистеми складаються із живого і неживого компонентів, які називаються відповідно біотичним (складається з автотрофних і гетеротрофних організмів) та абіотичним (включає в основному ґрунт, воду та клімат) (з наук. літ.);
Абіотичні фактори середовища – це компоненти і явища неживої, неорганічної природи: клімат, світло, хімічні елементи і речовини, температура, тиск та ін., які прямо чи опосередковано впливають на організми (з наук.-попул. літ.).
-а, -е.
Неорганічний чи позбавлений життя; несумісний з життям.
••
Абіотична зона — зона, в якій немає живих організмів.
Абіотичні фактори — сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, які забезпечують існування організму.