ШЛЯХЕ́ТСТВО, а, с., збірн.
Те саме, що шля́хта.
Сейми, сеймики ревіли. Сусіде [сусіди] мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають. Та слухали, як шляхетство Навісне гукає (Т. Шевченко);
Прокляв [Костюшко] тоді вельможне шляхетство, що довело отчизну до смерті (Панас Мирний);
В XV – першій половині XVI ст. литовські, українські і білоруські бояри і князі злилися в єдиний пануючий стан, який за польським зразком почав називатися шляхтою, шляхетством (з наук. літ.);
// Звання і привілеї шляхтича.
[Ясь:] Не можу ж я з хлопами запанібрата бути: я шляхтич. [Наталя:] Ой, як високо ти з своїм шляхетством несешся! (Б. Грінченко);
Старий трохи вгамувався, показав нам старий документ на шляхетство, писаний по-латинськи (І. Нечуй-Левицький);
Мужиловський на гачок не йшов. Його не вабили ані шляхетство польське, ані скасування баніції (Н. Рибак).
ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі). Приємно було інколи хизуватись перед паризькою знаттю достатком і цнотливістю (Н. Рибак); Тішилась ними (картинами) переважно пихата аристократія, але художник не втрачав надії, що бачитиме їх колись і весь трудящий Будапешт (О. Гончар); Тоді на нашій Україні тільки одні дворяни, тобто одна католицька шляхта, мала право просвіти в школах (І. Нечуй-Левицький).
Rzeczownik
шляхетство n
szlachectwo n
szlachta f
-а, с., збірн.
Те саме, що шляхта. || Звання і привілеї шляхтича.
[szl'ahectwo]
с.
szlachectwo
Шляхе́тство, -ва, -ву