КЛЬО́ЧИТИ

КЛЬО́ЧИТИ, ить, недок. Робити особливі рухи, видавати крики, співати, підкликаючи самку в період спаровування (про самців деяких птахів). Готур на весну кльочить (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 195.