НЕЗМУ́ШЕНИЙ

НЕЗМУ́ШЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що неви́мушений. Рясно лунали незлобиві, радісні вигуки, лагідно-бадьорі розмови та вільний, незмушений сміх (Вас., II, 1959, 10); Я сипав дотепи, махав кашкетом, Я був незмушений, я червонів, Не певен був, яких воно поетам В таких випадках уживати слів (Рильський, II, 1960, 127). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 320.