ВИСО́КИЙ, а, е; вищ. ст. ви́щий, а, е.
1. Який має велику відстань знизу вгору; протилежне низький.
Хилилась І слалась, плачучи, трава; Високі гнулись дерева... (Т. Шевченко);
Великеє місто, Будинки високі, Людей тих – без ліку! (Леся Українка);
Будучність ласкаво й привітно всміхалася, як всміхався мій візник до високих і пишних хлібів (В. Винниченко);
На високих горах червоніють від сонця шпилі, червоніють крони ялинового лісу (А. Шиян);
// Який має висоту, більшу від звичайної, середньої.
Левко таки сам гарний та бравий .. шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Г. Квітка-Основ'яненко);
У світлицю ввійшли обидві дочки, високі, рівні, чорняві, в тих самих білих сукнях, у котрих вони гуляли в царськім садку (І. Нечуй-Левицький);
Нагинаючися в низеньких дверях, один за одним .. почали входити високі, рослі молодці (Г. Хоткевич);
// Який має рівень, більший від звичайного.
От уже тижнів зо два, як пішла висока вода, прибуваючи з поліських верхів'їв Дніпра (Г. Коцюба).
2. Розташований на далекій або значній віддалі від землі, від якої-небудь поверхні.
Небо високе-високе, синє та холодне (В. Винниченко);
Була тільки висока вранішня зоря серед ночі (О. Гончар);
Під склепінням високих бань котиться багатоголоса осанна Богові (Р. Іванченко);
В центрі високої стелі сяяла в місячному промінні кришталева люстра (В. Чемерис);
// Який міститься на великій висоті.
Він [Іван] вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою травою (М. Коцюбинський);
В горах вже холодно, навіть сніг почав було перепадати на високих полонинах (Леся Українка).
3. Дуже великий, значно більший від звичайного кількістю, інтенсивністю і т. ін.
Усю гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (О. Корнійчук);
Висока температура в Якова, Він сидить з заплющеними повіками (А. Шиян);
– Ну, як воно вже не буде, а без грошей додому не повертайся, бо таки влізли в позички під високий процент (М. Стельмах);
З виду капiтан ще моложавий, має здоровий колiр обличчя, особливо якщо прийняти за ознаку здоров'я i отой, вiд високого тиску, палаючий рум'янець... (О. Гончар);
– Прийміть, Федоре Васильовичу, моє щире поздоровлення з високим урожаєм! (Є. Доломан).
4. Дуже добрий, відмінний або розвинений.
Він переповідав “Мадам Боварі” Густава Флобера. Висока культура й точність переказу вразила Андрія (І. Багряний);
Головне багатство постіндустріальної цивілізації – людина. І не просто людина, а фахівець високого класу (із журн.);
// Надзвичайний, винятковий.
Він [І. Я. Франко] слухав голоси з низин і з-понад хмар, І хоч хитався він, та мав високий дар (М. Рильський).
5. Небуденний, значніший від звичайного, сповнений глибокого змісту.
[Жінка:] Я знаю, в вас думки либонь премудрі. Все про науки, про високі справи (Леся Українка);
Було щось вічне, високе, всім дороге і доступне – віра і батьківщина (О. Довженко);
Йому тепер хотілося написати про високі людські почуття простих людей (О. Іваненко);
Ішов [Сеспель], а серце гупало схвильовано, думки, високі, солодкі, змінювали одна одну (Ю. Збанацький);
У морі чистім ми і душами високі (М. Вінграновський);
Високі моральні якості душі не пов'язані з певним суспільним станом (з публіц. літ.);
// Спрямований на здійснення благородної мети.
Не за кривду ми йдемо, за правду На високий, чесний ратний подвиг (М. Рильський);
Були тут [на заводі] і старі, і молоді, Та всіх єднав один порив високий (В. Бичко);
// Піднесений, урочистий.
– Ось на цім місці присягаємося, що... – Давайте відійдемо, бо це місце не годиться для високих присяг, – порадив сеньйор Гаспероні (С. Тельнюк).
6. Важливий за своїм значенням; видатний, почесний.
[Рід Богуславчин і Тетеря:] Ясне товариство, висока Радо! Нечисті бусурмани занапастили наш рід .. Просимо вашої оборони, просимо кривавої помсти (І. Нечуй-Левицький);
[Катрич:] Ви ж знаєте, ніхто не може сказати, та й ви не скажете, щоб я коли-небудь тягся до високої посади, до високих чинів (З. Мороз);
Коли прем'єр-міністр .. сказав, що уряд чекає від нього, Георге, “енергійних дій, які б дали добрі наслідки”, Доброшану пообіцяв виправдати високе довір'я (М. Чабанівський);
Байрачний похвалився, що значна частина особового складу роти, хто відзначився в бою, представлена до високих урядових нагород (Є. Доломан);
// Який займає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження.
Я пішов до заприязненого зі мною високого урядника в найближчій канцелярії (І. Франко);
Тут його тільки терплять як високого посланця (Іван Ле);
Каяття його [Милі] було праведне, це побачив високий суд і присудив йому рік .. у монастирі (Ю. Мушкетик).
7. Урочисто-піднесений, вишуканий (про стиль, слова, мову).
Уміння розрізняти слова високого і звичайного регістру – уміння для перекладача потрібне і велике (М. Зеров);
– То це і прошеніє од вас знову я писати мушу? – .. Як до прокурора і до міністра. – До царя треба інакше писати. Високим стилем і сльозу підпустити (Ю. Хорунжий);
Людині потрібна, кажучи високим стилем, і ідеальна, і реальна життєва пожива (з наук. літ.);
Уведення до тексту слів високого звучання є одним із засобів відторгнення поетичної мови від повсякденної розмовної (з наук.-попул. літ.).
8. Тонкий, пронизливий (про звук, голос і т. ін.).
Тяжко, невимовно тяжко плакала Мотря. Дух затнеться у грудях, замре. Це неначе що лусне і – роздається високий крик гіркого плачу (Панас Мирний);
Високий тенор почина пісню – веселу, бадьору, ясну (М. Коцюбинський);
– Товариші поранені, визволено Київ! – пролунав високий, чистий голос сестри ще з порога (О. Довженко);
Висока тривожна автомобільна сирена пролунала десь за вікнами на подвір'ї (В. Собко);
Раптом, перекриваючи гамір, сміх, вигуки й музику, угору б'ють високі звуки сурми. Лелюк грає збір (Є. Доломан).
9. заст. Пов'язаний із владою монарха.
І од глибокої тюрми Та до високого престолу – Усі ми в золоті і голі (Т. Шевченко);
Навіть валіде й Ібрагім – люди, найближчі до Сулеймана, не могли сказати з певністю, як поведеться він на високому троні (П. Загребельний);
// Знатний, аристократичний.
[Хуса:] Сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! (Леся Українка).
Висо́кий бал див. бал²;
Висо́кий (відкри́тий) лоб див. лоб;
(1) Висо́кий ста́ном – високий на зріст.
Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Т. Шевченко);
І брови йому чорні, й уста рум'яні, і станом високий (Марко Вовчок);
Висо́кі бро́ви див. брова́;
Висо́кі гру́ди див. гру́ди;
Висо́кі чо́боти див. чо́боти.
△ Висо́кі широ́ти див. широта́;
Звук висо́кого підняття́ див. звук.
◇ Бу́ти висо́кої ду́мки див. бу́ти;
Вели́кого (висо́кого) колі́на див. колі́но;
Випада́є / ви́пала [висо́ка (вели́ка)] честь див. честь;
Висо́кі мате́рії див. мате́рія;
Висо́кі поро́ги див. порі́г;
Висо́кого (вели́кого) ле́ту (льо́ту) див. лет;
Висо́кої (найкра́щої, пе́ршої і т. ін.) ма́рки див. ма́рка¹;
Висо́кої про́би див. про́ба;
До́рого (дорого́ю (висо́кою) ціно́ю) заплати́ти див. заплати́ти;
З вели́кою (висо́кою, глибо́кою і т. ін.) пова́гою (поша́ною) і т. ін.) поважа́нням> див. пова́га;
На висо́ких но́тах див. но́та¹;
Плюва́ти / наплюва́ти з висо́кого де́рева (з висо́кої дзвіни́ці) див. плюва́ти;
Птах (пти́ця) висо́кого ле́ту (польо́ту) див. птах;
(2) Ро́зумом висо́кий – дуже розумний.
– Гордий, пишний і розумом високий гетьман! – подумав Петро (П. Куліш).