ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм., ЛЕГКОМИ́СНИЙ діал.; КРУ́ЧЕНИЙ (схильний до необачних вчинків); ФРИВО́ЛЬНИЙ книжн. (який виходить за межі пристойності); ВІТРУВА́ТИЙ (непосидющий); ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙ розм. (який кокетує своєю зовнішністю й одягом). Легковажні й легкодумні панни й дами так і липли й горнулись до його (Фесенка) (І. Нечуй-Левицький); Він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (І. Ле); — З горя це він, — похмуро кинув Корж. — Легкодухі завжди тієї віри, де більш сала дають (З. Тулуб); Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (Уляна Кравченко); Несерйозна людина; Прошу вважати цей лист науковим спростуванням вашої несолідної репліки щодо моєї персони (А. Крижанівський); "Побачити світу" — це єдине розумне зерно бездумного "перекотиполя", яким на ту пору я й був (І. Волошин); Порожній чоловік як той тарабан (прислів'я); Найбільше недолюблював (Янка Купала) порожні розмови, як і промови з трибуни, красномовні, але вбогі змістом і дуже розтягнуті (Т. Масенко); Хвастун — пустий чоловік (прислів'я); Перекидались (Кирило та Устя) словами, пустими і незначними, аби подати один одному голос (М. Коцюбинський); Не вітряна ж якась, а тиха, скромна Марина, з вічно сумними очима, уже третього причарувала (М. Зарудний); — Ти пустопорожній фантазер! — рикав Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); — Та ні, тут, здається, діло не в картах. Хлопець, щоправда, шалапутний-таки, а втім... (А. Головко); Була се плитка, легкомисна і наскрізь змислова натура, у котрої фізичні імпульси переважали над духовними (І. Франко); Старий.. повернув услід за возом, на якому курникав якусь веселу пісеньку шибенної вдачі Максим. Йому, крученому, набагато легше живеться на світі, ніж серйозній людині (М. Стельмах); — Я не фривольний гетеанець, я належу До моїх поетів швабських (Леся Українка); Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (І. Ле); Перехрестик побачив.. вже не молодого, але дженджуристого ротмістра, що упадав біля скромної, недосвідченої в залицяннях Марусі (С. Добровольський). — Пор. 1. безпу́тний.
ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, а, е.
Те саме, що легкова́жний.
На гладкому низькому чолі ніяка поважніша думка не лишила сліду, а на устах грав легкодушний усміх (І. Франко);
Легкодушний він: хитається й коливається в примхах громадської думки (Н. Королева);
На війні витривалі, відважні, хоробрі, а навіть легкодушні – бо не цінять свого житя (М. Грушевський);
Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (Уляна Кравченко).
[łehkodusznyj]
прикм.
lekkoduszny
-а, -е.
Те саме, що легковажний.