ЗАПРЯ́СТИ², яде́, док., чим, розм.
Почати прясти (див. пря́сти²).
Стефан виїхав наперед і, піднявши руку, заговорив так голосно, що навіть коні запряли вухами (Б. Левін);
Жеребець підняв голову й запряв білими вухами (І. Білик);
Метелик розтулив крильця, запряв вусиками і полетів (із журн.).
-яду, -ядеш; мин. ч. запряв, -ла, -ло; док., перех.
1) Почати прясти.
2) перен. Затягти, заплести густою сіткою чого-небудь.
3) Заробити прядінням.
[zaprjasty]
дієсл.
zaprząc