ПО́МІСТЬ

ПО́МІСТЬ, діал. 1. спол., част. Неначе. І такі веселі були, щасливі! любо й подивиться, помість сам одмолодієш (Сл. Гр.). 2. прийм. Замість. Помість шапки висить на кілку чиясь червона хустка. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 126.