БЛИ́КАВКА, и, ж., розм.
1. Каганець, блимавка.
– Бабо, гаси бликавку, хай не світить. Терпнучи від страху, Меланка дмухає на каганець – і світло гасне (Є. Гуцало).
2. перев. мн. Очі.
Микола, смачно позіхнувши, додає: – Щось бликавки злипаються (із журн.).