ДОНЧА́К, а́, ч.
Те саме, що доне́ць.
В своїх записках я 28-ХІ-18 року писав так: “Розпочався наш наступ. Німці проти нас. Надії на успіх мало. З східного півдня наступають дончаки” (В. Винниченко);
Турок не торгувався, одразу відлічив за обох невільників гроші. Дончак допоміг товаришеві по нещастю підвестись (В. Малик);
По Володимирськiй – басують дончаки, по Володимирськiй – на гiмн, на хор, на мiтинг летять, спiшать, смородять козаки, щоб свiжу пiсню крiвцею помiтити (І. Драч);
З бою козаки верталися на змилених конях, розгарячілі, розпашілі. Попереду на сірому в яблуках дончакові їхав полковник Мурашко (Ю. Мушкетик).
-а, ч., рідко.
Донський козак.