НЕЗДАЛИЙ

НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ розм., НЕЗДА́ЛИЙ діал.; НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙ розм., БЕЗГРА́МОТНИЙ розм. (про фахівця з якої-небудь галузі, його роботу або її результати); БЕЗРУ́КИЙ розм. (невмілий, незграбний у роботі). Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок); Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (І. Цюпа). Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (С. Скляренко); Від невправного удару молотка цвях зігнувся (С. Чорнобривець); Осел був чесний неборак... Одна біда — що недотепний вдався (Л. Глібов); Сьогодні мали остаточно вирішити, що робити з некваліфікованими людьми (М. Ю. Тарновський); Професійно безграмотний працівник. — Пор. недосві́дчений.

НЕЗДА́ЛИЙ, а, е, діал.

Нездатний, невмілий.

Корови не злюбили нездалої доярки, що із штурханами, лайкою коло корів ходить (К. Гордієнко);

// Бездарний, невдалий.

Крикуни .. в світ кричали: – Вірш, слізьми що напоєний, Є негарний і невдалий... (І. Франко);

Зачали панотці хвалитися, що нічого не читають. – І ця газета нездала, і та нездала, шкода часу! (Л. Мартович).

див. невмілий