СПРАВЛЯ́ННЯ

СПРАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. справля́ти 3, 5. — Мені здається, що можна не завдавати собі великого клопоту з виправою. Ще буду мати час до справляння строїв (Л. Укр., III, 1952, 505). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 591.