КОБЕНЯК

КОБЕНЯ́К, а́, ч., заст.

1. Суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; кирея.

– Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк (Є. Гребінка);

Перед ним .. парубок у чорному кобеняку, підперезаний червоним поясом (О. Стороженко);

Спати під сукняним кобеняком було й м'яко, й тепло (М. Івченко);

Мефісто вилаяв Вакулу за нечемність і двома пучками гидливо обструсив те місце, де цупкий кобеняк шморгнув його чепурненького френча (Б. Антоненко-Давидович);

* У порівн. Темно зробилося, як під кобеняком (Григорій Тютюнник).

2. Різновид чоловічого плаща з відлогою.

Потім, він мене знову посадив на скриньку, вкрив на ніч своїм брезентовим кобеняком і наказав заснути (Л. Смілянський);

Повечоріє, похолоднішає на Дніпрі .. Палубний люд почне старанніше кутатись у завбачливо прихоплені кобеняки, плащі та макінтоші (О. Гончар).

СІРЯ́К (старовинний верхній довгополий одяг з грубого сукна), СІРЯЧИ́НА розм., СЕМИРЯ́ГА (СЕМЕРЯ́ГА) (СЕМРЯ́ГА) (СІМРЯ́ГА) заст., КИРЕ́Я заст., КОБЕНЯ́К заст. Одні ж у кармазинах і при шаблях, а другі в синіх каптанах та сіряках, без шабель (П. Куліш); Зодягається Йонька у сірячину (Григорій Тютюнник); Не рік, не два тобі, Іване, судилося козакувать. Жупан у тебе, звісно, драний, що семирягою назвать годиться лучче (М. Рильський); Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені, змагались семеряги і жупани, лунали горді і сумні пісні (М. Драй-Хмара); Одне конем їде, друге піхом; той у кармазинах, а тії в личаках та семрягах (П. Куліш); Пополуднаю та візьму на дорогу кирею, бо як часом нападе дощ, то я змокну до сорочки (І. Нечуй-Левицький); Господар, нарешті, скинув кобеняк, повісив його на гачок (І. Кириленко).

Кобеня́к, -ка́; -няки́, -кі́в