ЛАПА

ЛА́ПА, и, ж.

1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін.

Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (М. Коцюбинський);

Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (О. Донченко);

Жодна гілляка не хруснула під його чобітьми, наче ті чоботи були підбиті шкірою з котячих або тигрячих лап (О. Гончар);

Гусак засичав з усіх сил, гусенятко забилося йому під живіт, під лапи (М. Вінграновський);

Кріт штовхнув пташку своєю короткою лапою (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена);

* Образно. Весна підійшла на вогких ведмежих лапах і дихала з пролісків, із молодих дубових хащів теплою парою (І. Микитенко);

* У порівн. По Дніпру біліють вередливі піскуваті мілини, неначе хто порозстилав по воді білі хустки, порозкидав величенькі білі гусячі лапи (І. Нечуй-Левицький);

// перен., зневажл., ірон. Рука або нога людини (звичайно велика, незграбна).

У фашиста сто лап, що побачив – те й цап (прислів'я);

Дошаков, усміхаючись, підійшов до Колісника і подав йому руку. Той трохи не познаменувався до пухкої панської руки, коли уздрів її у своїй червоній страшенній лапі (Панас Мирний);

Товариші запевняють, що на таку лапу, як у Левка, .. обувачки не знайдеш (О. Гончар).

2. чого, яка, перен. Гілка хвойного дерева або великий і широкий лист інших рослин.

Вдень сидить [Пахом Хрисантович] у своєму кабiнетi при свiтлi лампи, як Дiоген у бочцi, бо вiкна йому знадвору затуляє зеленими лапами листатий веселий виноград (О. Гончар);

Обважнілі лапи ялин сяяли сніговою позолотою, що перемежалася з голубими тінями (М. Руденко).

3. Інструмент, пристрій, вигнутий, розплющений кінець якого служить для підтримування, зачеплювання чого-небудь або натискування на щось.

Колись, у молодості, до вчителювання, він служив колійним обхідником .. Ніхто так ловко не орудував лапою і ключем, як він (В. Земляк);

В хаті, біля лави, на низенькому ослінчику сидів Василь. Між колін тримав шевську лапу, на ній – дірявий Лідин черевик (Ю. Мушкетик);

// Пристрій для надання стійкості або для прикріплення до чого-небудь якоїсь машини і т. ін.

Екскаватор уперся обома лапами в землю, тулуб його трохи піднявся, посунувся вперед (В. Собко).

4. с. г. Робоча частина ґрунтообробних знарядь.

Для проведення борозен на культиваторах кріплять лапи підгортальників із знятими крильцями (з наук. літ.);

Він усе боявся зачепити їх [листочки] гострою лапою, різонути якого рядка, І не зачепив, і не різонув, а вів трактора, як по струні (В. Кучер).

5. спец. Шип на кінці колоди, який вганяють у відповідну до нього виїмку у другій колоді при скріпленні їх у вінець.

З тесаних брусів рубали ріжки в лапу і без лишку, завдяки чому одержували чіткий ріг будинку (з наук.-попул. літ.).

Става́ти / ста́ти на го́лову (на ру́ки, на ла́пи і т. ін.) див. става́ти;

(1) Ше́вська ла́па (коза́) – металевий плескатий інструмент на довгій ніжці, який використовують при пошитті чи лагодженні взуття; лапа.

В хаті, біля лави, на низенькому ослінчику сидів Василь. Між колін тримав шевську лапу, на ній – дірявий Лідин черевик (Ю. Мушкетик);

Бригадиром тут високий розважливий Пилип Гаврилович Тупицький. Майже 30 років сидить він з шевською козою між колінами (з газ.).

△ (2) Во́вча ла́па – степова однорічна рослина з розсіченими на вузькі частинки листками й поодинокими голубими квітками.

Часто в полянах зустрічаються чорниці, вовча лапа. зубрянка, лісова лілея, гірський ірис (з наук.-попул. літ.).

◇ Ви́рватися з рук (з лап, з лабе́т, з лабе́тів, з па́зурів і т. ін.) див. вирива́тися¹;

Запуска́ти / запусти́ти ру́ку (ла́пу) див. запуска́ти¹;

[І] ку́ри загребу́ть (заклюю́ть) див. ку́ри;

(3) Ку́рка ла́пою загребе́ (д) див. ку́ри;

Наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) ру́ку (грубо ла́пу) див. наклада́ти;

(4) На (у) ла́пу кому, зі сл. да́ти, покла́сти і под., фам. – плата за які-небудь послуги або винагорода за щось; хабар.

Спершу – дай йому на лапу... Не даси, то походи (С. Олійник);

Пійма́тися (спійма́тися) у лабе́ти (у ла́пи) див. пійма́тися;

(5) Прибра́ти до свої́х лап (д) див. прибира́ти;

(6) У ла́пах чиїх, у кого – у повній залежності від когось; під владою, під гнітом і т. ін. кого-небудь.

Вони побували в лапах ворога і ледве вирвались звідти, з фашистського рабства (з газ.);

(7) У ла́пи чиї, кому, до кого, зі сл. попа́стися, потра́пити, ки́нути і т. ін. – у залежність від когось; під гніт, під вплив і т. ін. кого-небудь.

І впіймали [Григорія], бузувіри [вороги]. Сам попався їм у лапи (Є. Кравченко);

Проданий і кинутий в 1939 р. потворному Гітлеру в лапи, він [польський народ] опинився на краю повної загибелі (П. Козланюк);

Солод потрапив у лапи Колобродова (М. Руденко);

Як (мов, ні́би і т. ін.) ку́рка ла́пою див. ку́рка;

Як соро́ка ла́пою (по тину́) див. соро́ка.