ПОСТЕЛИТИСЯ

ПРОСТЯГА́ТИСЯ (займати великий простір, розташовуватися на великому просторі), ПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ, СТЕЛИ́ТИСЯ, СЛА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, РОЗКИДА́ТИСЯ, РОЗЛЯГА́ТИСЯ, ЛЕЖА́ТИ, РОЗВЕРТА́ТИСЯ, РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ розм., ШИРОЧІ́ТИ розм., ПОЛЯГА́ТИ заст.; ПРОДО́ВЖУВАТИСЯ, СЯГА́ТИ (на велику відстань). — Док.: простягти́ся (простягну́тися), просте́ртися, розпросте́ртися, розпросто́ритися, простели́тися (просла́тися), постели́тися, розстели́тися, розки́нутися, розлягти́ся, розверну́тися, розпласта́тися, полягти́, продо́вжитися, сягну́ти. Простягається нива, Розлягається лан І на схід, і на захід, Наче той океан! (В. Бичко); Обернись на захід — будеш весь у місті, обернись на схід — будеш весь у полі, що простерлося ген-ген аж до голубих обрисів Карпат (Ірина Вільде); Там, попереду, стояла ватага старих дебелих осокорів, і вже за ними розпростерлось горбкувате поле (Є. Гуцало); На два кілометри завширшки, велично і владно розпросторилась велика вода (В. Козаченко); Степ простелявся до обрію, скільки сягало око (Л. Дмитерко); Високе й широке небо простилалося над великою й широкою землею (Б. Грінченко); Назустріч стеляться степи, ліси, хатки з садками, повз вікна миготять стовпи з блискучими дротами (Н. Забіла); За економією слався до кінця села широкий вигін (І. Нечуй-Левицький); На полях, що розстилалися обабіч дороги, чулися невиразні шерехи (Григорій Тютюнник); Левада наче пірнала в зелені верби та сади, що розкинулись по широкій розложистій долині понад Россю (І. Нечуй-Левицький); На горі за лісом розвернулось рівне, як скатерть, поле (І. Нечуй-Левицький); Широкий степ в міжріччі Дінця і Оскола! На схід, на південь і на північ він розпластався величезними масивами, забарвленими в ясно-зелений і чорний колір (П. Автомонов); Голубі простори Чернігівщини. Широчіють лани, біжать переліски, стеляться килими неозорих лук (з газети); (Козаки:) Коні біжать, земля дрижить, Степи полягають; Козаченьки-запорожці На татар виїжджають (І. Нечуй-Левицький); Катер ішов вздовж берега, і Зуб майже не заходив до каюти, замислено дивлячись на громаддя гір, що сягали аж до обрію (І. Багмут).

СТЕЛИ́ТИСЯ (падаючи, вкривати собою поверхню, прилягати до поверхні), СЛА́ТИСЯ, ЛЯГА́ТИ, ПОЛЯГА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИСЯ, НАСТИЛА́ТИСЯ (рівномірним шаром). — Док.: постели́тися, посла́тися, лягти́, полягти́, настели́тися. Густіше сніг, легкий, пухнастий, волохатий, лягає, стелиться до ніг (Григорій Тютюнник); Облітає пух з тополі і лягає тихо долі (М. Рильський); На хрестиках віконних рам смугою настелялися білі шари (снігу) (І. Ле); Курява тихо полягла на стерню (І. Нечуй-Левицький).

СТЕЛИ́ТИСЯ (про дим, туман тощо — поширюватися по якійсь поверхні або над поверхнею), СЛА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, ЛЯГА́ТИ, ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, РОЗПЛИВА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ. — Док.: постели́тися, посла́тися, розстели́тися, розісла́тися, лягти́, поповзти́, розповзти́ся, розійти́ся, розпливти́ся, спусти́тися. Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу (М. Коцюбинський); Пастухи варили куліш у здоровенному казані, і пара, що виходила з нього, ніжно слалася над землею (Григорій Тютюнник); Настав вечір. З-під кожної сосни поповз туман, низько розстелився по землі (Ю. Яновський); Димом розстилалась В полі курява (Т. Шевченко); Туман хвилями лягає По степу німому (М. Старицький); Клубки диму розходилися — розправлялися, слалися довгими поясами (Панас Мирний); Темно-синє небо низько висіло над землею, оповитою дрімотою, від ставка розповзався туман (П. Кочура).

СТЕЛИ́ТИСЯ (рости, простягаючи свої стебла, листя по землі або низько над землею), СЛА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ. — Док.: постели́тися, посла́тися, розповзти́ся. — Нічого кращого за кавун на всьому світі немає! — казав дядько Прокіп.. — А ти простежив — як стеляться батоги огудиння у червні? (Т. Масенко); Серед почорнілого падолисту пробивалася свіжа травиця, то тут, то там слався барвінок, білів ряст (П. Автомонов); По землі, в ровах і ямах повзе ожина (В. Кучер); Бадилля розповзалось скрізь, мов вогняні хробаки (М. Коцюбинський).

ПОСТЕЛИ́ТИСЯ, стелю́ся, сте́лишся, док.

1. Прилягаючи до поверхні чого-небудь, вкрити її.

[Аврелія:] Щоб я забула арену золоту, – хай злототкані постеляться під ноги килими (Леся Українка);

* У порівн. Хлопчик побачив, що тепер уже розцвіли всі кульбабині подружки, і навколо немов постелився ніжний золотий килим (О. Донченко);

// Розростися, вкривши поверхню землі (про рослини).

Ой, через межку зелений горошок та постелився, Козак до дівчини через люди та й поклонився (з народної пісні);

Сріблястим килимком постелилося ведмеже вухо (Ю. Яновський);

// Поширитися на поверхні або низько над поверхнею землі, моря (про світло, тінь, дим і т. ін.).

М'яке, всюди рівне, без початку і кінця світло благосно постелилося на всім, не положивши тіней (Г. Хоткевич);

Туман постелився над болотом;

* Образно. Виляски від нього [сміху] луною постелились над водою (В. Козаченко);

// Простягтися далеко навкруги або в певному напрямку; розлягтися, пролягти.

Доріжка вузенька, і коли вона постелеться в долину, назустріч вискочать молоденькі хатки, а далі, як худоба на толоці, хліви, хати, клуні (П. Панч);

* Образно. Постелилася безкрайна [безкрайня] далина І море голубе прекрасної блакиті (А. Турчинська).

2. Приготувати, послати собі постіль для спання.

Голодна Василина попоїла кулешу, постелилась між двома молодицями й лягла спати, прикрившись свитою (І. Нечуй-Левицький);

Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати (Леся Українка);

Гадаючи, що Ганна спить, Мотя тихенько причинила за собою двері, роздяглась і постелилася, так і не вмикаючи світла (В. Козаченко).

To make the (one's) bed