ПОВНОПРА́В’Я

ПОВНОПРА́В’Я, я, с., рідко. Володіння всіма законними правами; повноправність. І до бою сміло став я проти панства, царства мли, за свободу й повноправ’я, щоб народи всі жили! (Тич., До молоді.., 1959, 34). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 686.