СЕРЕДИНА Антонина Александровна (р. 23.12.1929, дер. Ловцово Рамешковского р-на Калининской обл.), советская спортсменка, засл. мастер спорта (1960), засл. тренер СССР (1972), кандидат пед. наук (1973). Чл. КПСС с 1953.Чемпионка Олимпийских игр (2 золотые медали в 1960), мира (1966), Европы (5 раз в 1959-67), СССР (16 раз в 1958-68) в гребле на байдарках. Награждена орденом Ленина, орденом "Знак Почёта" и медалями.
СЕРЕ́ДИНА, и, ж.
1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь.
Громада стала на улиці, на середині. Павло перед нею (Марко Вовчок);
Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (І. Франко);
В середині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри (Леся Українка);
Стала [Катря] снопи складати. Наки́дає вилами на стіжок снопів, а тоді по драбинці вилізе – викладе їх, та й знову. Середину ще вибивала (А. Головко);
Батько посадив Юру, брата і сестру в човен, і вони випливли аж на середину ставка (Ю. Смолич).
2. у знач. присл. сере́диною. Посередині.
Бистра вода несе його серединою (І. Нечуй-Левицький);
// у знач. прийм. з род. в. Те саме, що посере́дині.
Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський);
Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до східців у порт (Ю. Яновський).
3. Внутрішня частина чого-небудь.
Гниє деревина на корені: уже й віти її посохли і середина випала (Панас Мирний);
Всі дивились, як він кусав пиріг і виколупав пальцем з середини сливи (М. Коцюбинський);
Ми зневажливо штовхаємо ногами іржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вісь гвинта, вона злегка гуде, резонуючи в порожній середині (Ю. Яновський);
Біла середина картоплини аж виблискує смачними кришталиками (І. Багмут);
– Кавун – то наш піт і наша праця, а він вибере .. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян (Григорій Тютюнник);
// Простір в обгородженому місці, в приміщенні.
Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (М. Кропивницький);
Зупинившись коло поганенького будиночка, в якому ледве видно було невеличкі віконця, Тарас зліз з коня і пішов до середини (О. Довженко);
// Внутрішні органи людини або тварини; нутро, нутрощі.
Про нього говорили, що він має верблюжий шлунок і наїдається на цілий тиждень. То правда. Я маю середину фест [добру]. А знаєте чому? Бо мені її чинбар вичинив (Григорій Тютюнник);
Після покрови знову знайшов [Тодір] біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (М. Стельмах);
// перен. Сфера внутрішніх переживань, психічний склад людини; душа.
Такий мій характер, така моя середина, і я не раз обливав слізьми свої руки, схиливши голову на них, не в силі хоч раз цього позбутися (Ю. Яновський);
Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить, скільки зайвого мулу невідомо для чого осіло в його середині, як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання (М. Стельмах).
4. Час, однаково віддалений від початку й кінця чого-небудь.
Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський);
Хто читав “Печерські антики” Лєскова, .. той може собі уявити патріархальний Київ середини минулого століття (М. Рильський).
5. Проміжна поміркована позиція в чому-небудь.
Чому у наших поетів нема середини між дитячою пісенькою і політичним або філософським трактатом?.. (Леся Українка);
Не шукай ніколи середини, Друзям вір, а ворога пали! (Д. Павличко).
(1) У сере́дині – між двома особами або предметами.
За обідом Йосипа посадили у середині, між старою й старим (Панас Мирний).
◇ Зави́снути / зависа́ти на сере́дині див. зависа́ти;
(2) Золота́ сере́дина (сере́динка) – найвигідніший, позбавлений крайнощів спосіб діяння, поведінки; поміркована позиція в чому-небудь.
– Помиляється той, хто шукає золотої середини між наукою й собою: той здрібнює й себе, не збагачуючи й науки (В. Підмогильний);
Рідко хто покритку чи дівку-перестарку сватає. Такі вже ці чоловіки. Все серединки золотої шукають (Г. Тарасюк);
Цибуля, справді, гострий харчовий продукт .. Але й тут, як, зрештою, взагалі у житті, є золота середина – дієтична цибуля-порей. Його зелене перо .. ніжне, слабогостре на смак, зберігає всі цілющі, бактерицидні та антицинготні властивості (із журн.).
ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І. Багряний); Як не любити роботи розумної, Праці, що дух веселить? (М. Рильський); Раніше Мар'ян перед Глущуком своє хиже нутро маскував солодкими словами (С. Чорнобривець); Такий мій характер, така моя середина, і я не раз обливав слізьми свої руки, схиливши голову на них, не в силі хоч раз цього позбутися (Ю. Яновський); Бажання куці, та неситі й злі. Дарма таїть їх немічна утроба (Л. Дмитерко); Він зібрав всі сили, всю рішучість, на яку спроможна була його мізерна душиця (З. Тулуб).
НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм., БЕ́ЛЬБАХИ (БЕ́ЛЬБУХИ) мн., зневажл., ПЕЧІНКИ́ мн., розм. (звичайно про внутрішні органи людини); ЛІ́ВЕР (нутрощі забитої тварини, що вживаються в їжу). Мені здавалось, що, доки ми доїдемо до станції, у мене, та, певне, і у всіх пасажирів, поодлітають нутрощі (О. Досвітній); Після Покрови знову знайшов (Тодір) біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (М. Стельмах); Жандарми позбавили його слуху й скалічили на все життя його нутро (О. Досвітній); Залізла колька у груди (Андрію), вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (М. Коцюбинський); Пиріжки з лівером.
СЕРЕ́ДИНА (місце, однаково віддалене від країв, кінців чого-небудь, центральна частина чого-небудь), ЦЕНТР, ОСЕРЕ́ДОК, ОСЕРЕ́ДДЯ рідше.; ФО́КУС. В середині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри (Леся Українка); У центрі майдану білів парусиновий намет (А. Шиян); А полум'я йшло далі в осередок току, до клуні (І. Нечуй-Левицький).
СЕРЕ́ДИНА (внутрішня частина чого-небудь), СЕРЦЕВИ́НА, ВНУ́ТРІШНІСТЬ, ОСЕРЕ́ДОК, ОСЕРЕ́ДДЯ рідше, НУ́ТРОЩІ розм., НУТРО́ розм. Він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (М. Коцюбинський); Серцевина стебла; Оминувши подвір'я Морозенків, Левко бере майже до самої серцевини лісу (М. Стельмах); Приймак приковував .. його увагу.. Червоний, великий мак, з чорними осередками (Н. Кобринська); Аже трясся (Йойна), щоб узяти лампу і при її світлі заглянути в нутро ями (І. Франко).
СЕРЕ́ДИНА (місце або час, однаково віддалені від початку й кінця чого-небудь), ПОЛОВИ́НА. Се така робота, що її можна писати і з початку, і з кінця, і з середини (М. Коцюбинський); В середині грудня Кутузов зі штабом вступив у звільнене козаками Платова Вільно (П. Кочура); Пан Пістряк і каже: — Та наш кривий іще не сотворив дошкандибанія і до половини путі (Г. Квітка-Основ'яненко); — Як се? Та ж тепер половина квітня, що ж се у вас так рано вакації! (Леся Українка).