НАПО́ВНЮВАТИСЯ (НАПОВНЯ́ТИСЯ) перев. ким, чим (про простір, приміщення і т. ін. — ставати цілком зайнятим), ЗАПО́ВНЮВАТИСЯ (ЗАПОВНЯ́ТИСЯ), СПО́ВНЮВАТИСЯ (СПОВНЯ́ТИСЯ), ВИПО́ВНЮВАТИСЯ (ВИПОВНЯ́ТИСЯ), ПО́ВНИТИСЯ, ПЕРЕПО́ВНЮВАТИСЯ (ПЕРЕПОВНЯ́ТИСЯ) підсил., НАВО́ДНЮВАТИСЯ (НАВОДНЯ́ТИСЯ) підсил., ЗАПРУ́ДЖУВАТИСЯ підсил. рідше, ЗАХРЯСА́ТИ підсил. розм. — Док.: напо́внитися, запо́внитися, спо́внитися, ви́повнитися, перепо́внитися, наводни́тися, запруди́тися, захря́снути (захря́сти). Судова зала звільна почала наповнюватись публікою (І. Франко); Десь після полудня буфет став хутко заповнюватись (Є. Гуцало); Подвір'я парової сповнювалося людьми (А. Шиян); Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Балка повнилась вировинням диму (О. Гончар); Двір його палацу переповнюється кіньми та повозами з строкато вбраними гістьми та їх челяддю (З. Тулуб); Вечорами вулиці запруджувалися.. натовпом галичинців (М. Ю. Тарновський); Надходила осінь, але сонце пекло ще по-літньому сильно і щовечора захрясав пляж юрбами людей (В. Собко).
ПРОЙМА́ТИСЯ чим (ставати охопленим якимись почуттями, думками, настроями тощо; набувати якогось виразу — про очі, обличчя), ПЕРЕЙМА́ТИСЯ, ПОЙМА́ТИСЯ, СПО́ВНЮВАТИСЯ (СПОВНЯ́ТИСЯ) чим, чого, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ (ВИПОВНЯ́ТИСЯ), НАПО́ВНЮВАТИСЯ (НАПОВНЯ́ТИСЯ), НАЛИВА́ТИСЯ, ПЕРЕПО́ВНЮВАТИСЯ (ПЕРЕПОВНЯ́ТИСЯ) підсил., ПОНІМА́ТИСЯ розм., БРА́ТИСЯ розм.; ПІДПАДА́ТИ під що, рідше чому (пройматися однаковим з іншими настроєм, почуттям). — Док.: пройня́тися, перейня́тися, пойня́тися, спо́внитися, ви́повнитися, напо́внитися, нали́тися, перепо́внитися, поня́тися, взя́тися (узя́тися), підпа́сти. Чудне життя... якби часами серце Живим жалем і болем не проймалось, Не знала б я, чи справді я живу (Леся Українка); Враз благообразне обличчя Маркевича пройнялося якоюсь урочистістю, очі глянули глибоко (О. Іваненко); Хоч багато людей ще зовсім не знали Дорощука, але прислухалися до його слів, переймалися його неспокоєм (М. Ю. Тарновський); Його бліде, стомлене нічною роботою обличчя поймалося турботою (І. Микитенко); Чим ближче підходив до її будинку, тим більше сповнювався хвилювання (Є. Гуцало); Юнакові очі розширились, виповнились жалем (Ю. Збанацький); Мальвині очі наповнились страхом (Р. Іваничук); — Ага! Тікаєте! — Душа Яреськова наливається лютою радістю (О. Гончар); Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич); (Фауст:) Яким блаженством всі мої чуття, Уся моя істота понялася, Немов по жилах полумінь життя І невмируща юність розлилася... (переклад М. Лукаша); Гнівом береться серце (А. Шиян); Поганий настрій огортав усіх. І навіть Вова.. підпав під загальний настрій і сидів мовчки, наче чимось зажурений (М. Трублаїні).
ПЕРЕПОВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ПЕРЕПО́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПЕРЕПО́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Наповнюватися, заповнюватися ким-, чим-небудь понад міру або в дуже великій кількості.
Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому (О. Довженко);
Йому вже не треба було ходити на лісосіки: лісоруби самі приходили в кіно. Приміщення день у день переповнювалося людьми (М. Томчаній);
Псьол, переповнившись, заливає городи, розмиває хати (О. Гончар).
2. перен. Заповнюватися почуттями, переживаннями, думками і т. ін. цілком, повністю.
Маруся переповнялася почуттям безграничної радості (Г. Хоткевич);
Дивився він їй услід, а серце переповнювалося гіркотою і тяжкою обидою (М. Руденко);
Якось так весь організм пересякся ароматами моря, квіток, так переповнився красою, що забуваєш, що ти людина (М. Коцюбинський).
-яюся, -яєшся і переповнюватися, -ююся, -юєшся, недок., переповнитися, -нюся, -нишся, док.
1) Наповнюватися, заповнюватися ким-, чим-небудь понад міру або в дуже великій кількості.
2) перен. Заповнюватися почуттями, переживаннями, думками і т. ін. цілком, повністю.
недок. переповнюватися, переповнятися, док. переповнитися
to be overfilled, to overflow; (через край) to overbrim; (про приміщення) to be overcrowded; to congest