Значение слова "ДЗВОНИТИ" найдено в 26 источниках

ДЗВОНИТИ

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ДЗВОНИ́ТИ (викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком тощо; видавати дзвін); БО́ВКАТИ розм., БЕ́ВКАТИ розм., БЕ́МКАТИ розм., БА́МКАТИ розм., БО́МКАТИ розм. рідше, БАЛА́МКАТИ діал. (перев. про великий дзвін); ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ТЕЛЕ́НЬКАТИ розм., ТЕ́НЬКАТИ розм. (перев. про дзвоник); КАЛАТА́ТИ, БИ́ТИ (перев. сигналізувати дзвоном про щось); ВИДЗВО́НЮВАТИ (старанно або раз у раз). — Док.: продзвони́ти, пробо́вкати, бо́вкнути, пробе́вкати, бе́вкнути, пробе́мкати, бе́мкнути, проба́мкати, ба́мкнути, пробо́мкати, бо́мкнути, пробала́мкати, дзеле́нькнути, теле́нькнути, те́нькнути, прокалата́ти, калатну́ти, проби́ти, уда́рити (вда́рити). Бовкає дзвін. Дзвонить старий попик (О. Довженко); За стіною в їдальні почав дзвонити годинник (А. Головко); Дзвін сумно бевкав на ґвалт (І. Нечуй-Левицький); Настобісіло їй літувати в степу, кухарювати, бемкати в рейку (М. Рудь); На дзвіниці бамкнув тривожно дзвін (Мирослав Ірчан); На дзвіниці.. монотонно баламкав одинокий дзвін (В. Гжицький); Дзвоник земської пошти, якою я їхав, дзеленькав монотонно (М. Коцюбинський); Дрібно теленькали дзвони найменші (О. Ільченко); На монастирській дзвіниці тенькали жалобні дзвони (І. Микитенко); Він, Василько, калатав у дзвони, коли вода прорвала греблю (О. Донченко); Дзвоник калатав собі на подвір'ї, скликаючи нас, але ми його не чули (М. Чабанівський); Бубни б'ють, і хитається в танку Індіанський убогий вігвам (А. Малишко); Видзвонювала гітара надривно й сумно (П. Кочура).

РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм., РОЗТРУБИ́ТИ розм., РОЗБРЕХА́ТИ розм., ПРОЯЗИ́ЧИТИ заст. — Недок.: розголо́шувати, розбо́вкувати, розля́пувати, виля́пувати, розплі́скувати, розкле́пувати, розтрі́пувати, роздзво́нювати, дзвони́ти, розпатя́кувати, розме́лювати, базі́кати, розтру́блювати, розбрі́хувати. (Клан:) Не варто й починати. Все одно Не згодишся ти, Ройс, на авантюру, Тим часом — тайну я розголошу (І. Муратов); (Лукерка:) Так я й сподівалась, Що це ти розбовкав (М. Кропивницький); — Який я базікало? — образився Микита Дудка. — Аби ви не розляпали, а з мене хоч жили тягни, не скажу (П. Панч); І раптом, як грім серед ясного неба, оця проклята чутка, що її виляпав у машині п'яний Левко (В. Кучер); (Парвус:) І значить не випадком, а свідомо Руфін про нього Крусті розплескав! (Леся Українка); — Хіба ніхто не знає, який ти брехун? І не пізнав, а кажеш, а зараз розклепав усе перед нею (Панас Мирний); — Конспіратор! Виходить, роздзвонив уже навіть і тим, кому нічого й знати не треба (А. Головко); — Та ти з глузду з'їхав, чи що? Ворогові, старшині, про своє розпатякати (З. Тулуб); — Яків, це вже ти розмолов усім? (С. Васильченко); Боявся (князь), щоби лакеї не розтрубили перед княгинею історії про тоту паню, що була у них на чаю (І. Франко); (Гострохвостий:) Чи не бісові п'яні міщанки! Певно, вже котрась забігала сюди і все дочиста розбрехала (І. Нечуй-Левицький); Проязичили, що в його єсть така книжка (Словник Б. Грінченка).

ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров. Начальник цеху безнадійно махнув рукою. — Двічі дзвонив (Ю. Шовкопляс).


найдено в "Фразеологічному словнику української мови"
дзвони́ти (видзво́нювати) в усі́ дзво́ни. Розповідати про що-небудь буквально всім; широко розголошувати щось. Іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі... уво всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до розправи (П. Куліш); Та не буває, скажете ви, щоб село не довідалось, бо село то завжди все знає, завжди в усі дзвони видзвонює (Є. Гуцало). як у дзво́ни дзвони́ти. А скрізь по селу як у дзвони дзвонять про крадіжку (пшениці), про сторожа (Панас Мирний). дзвони́ти зуба́ми, фам. 1. Тремтіти від холоду, страху. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський); — Мокрий, змерзлий вершник держиться за гриву та дзвонить зубами (Ю. Опільський); Вона (Анна) плакала голосно, а він (Михайло) смертельно перелякався.— Ходи! — кликнув, хрестячись та дзвонячи зубами (О. Кобилянська). 2. Не мати чого їсти, голодувати. Погана парафія, де піп зубами дзвонить (Укр.. присл..). цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося! — знову цокочучи зубами, прошепотіла Килина (І. Сочивець); Вскочив (Пилипко) у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Панас Мирний); — Ой, дядьку, привид! — цокотимо зубами.— Де? — Ой на цвинтарі, там у кущах! (Нар. опов.); На зимового Миколая завжди було холодно, ми цокали зубами (В. Минко). дзвони́ти зуба́ми. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський). ля́скати зуба́ми. Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Григорій Тютюнник). сікти́ зуба́ми. Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (І. Франко).
найдено в "Словнику синонімів Вусика"

I

баламкати, бамбелити, бамбеляти, бамкати, бевкати, бевхати, бовкати, брязкати, брязкотати, брязкотіти, брязчати, вибрязкувати (шпорами), видзвонювати, видзеленькувати, видзенькувати, дзвякати, дзеленчати, дзеленькати, дзенькати, дзенькотати, дзенькотіти, дзинькати, дзинькотати, дзинькотіти, калатати, клепати (в рейку), передзвонюватися, передзенькуватися, побрязкувати, подзвонювати, подзеленькувати, подзенькувати, потеленькувати, потенькувати, теленькати, теленькотати, теленькотіти, теренькотати, теренькотіти

Фразеологічні синоніми: дзвонити передзвонами; дзвонити у великодні дзвони

II

див. кликати; повідомляти


найдено в "Толковом словаре украинского языка"

дзвоню, дзвониш, недок.

1) Викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком або б'ючи по деяких предметах. || Видавати дзвін (дзвеніння).

2) Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата; говорити по телефону.

3) перен., розм. Без потреби багато говорити; базікати, поширювати чутки, плітки і т. ін.



найдено в "Большом украинско-русском словаре"


дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: дзвонивши, дзвонячи

1. викликати звуки, ударяючи в дзвiн2. говорити по телефону3. (переню) без потреби багато говоритизвонить

Деепричастная форма: звоня

¤ дзвенить у вухах -- звенит в ушах



найдено в "Українсько-китайському словнику"

【未】

1) 打钟, 按铃; 按门铃; (教堂钟楼) 鸣钟

Дзвонити в усі дзвони 到处宣扬

3) (铃﹑ 钟) 响, 鸣

3) 播弄是非, 传播流言


найдено в "Українсько-англійському словнику"

1) to ring, to chime

дзвонити у дзвони — to ring the bells

дзвонити біля вхідних дверей — to ring at the door

2) (говорити по телефону) to call

дзвонити по телефону — to telephone, to phone; брит. to ring up


найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
дзвоню, дзвониш, недок. 1》 Викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком або б'ючи по деяких предметах.
|| Видавати дзвін (дзвеніння).
2》 Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата; говорити по телефону.
3》 перен. , розм. Без потреби багато говорити; базікати, поширювати чутки, плітки і т. ін.

найдено в "Українсько-російському словнику"
1) звонить; разг. звониться (в дверной звонок); церк. благовестить дзвонити в усі дзвони — перен. звонить во все колокола, трезвонить дзвонити щодуху — трезвонить 2) (издавать звон) звонить 3) (разглашать) перен. разг. звонить; (сильнее) трубить, трезвонить
найдено в "Словнику синонімів Караванського"
(у дзвін) калатати, бамкати, бовкати, бевкати, ур. благовістити, (здерідка) подзвонювати, (стало) видзвонювати; (у дзвінок) теленькати, дзеленькати, дзеленчати; (телефоном) телефонувати; (по селу) розплескувати, плескати; док. ЗАДЗВОНИТИ, ударити в дзвін.
найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

дзвони́ти

звонитие]

-воун'у, -ониеш; нак.и, -воун'іт'


найдено в "Українсько-польському словнику"

[dzwonyty]

дієсл.

dzwonić, zadzwonić, telefonować


найдено в "Словнику з творів Івана Франка"

дзвонити лярум зубами «цокотіти зубами»[ IV, 477] (лярум «алярм») [ОГ]


найдено в "Лексиконі львівському"
дзвони́ти:◊ дзвінки́ дзвонять → "дзвінок" ◊ і я дзвони́в на тоту́ відпра́ву і я давно говорив про це (Франко)
найдено в "Словнику синонімів Полюги"
(викликати звуки) (великим дзвоном) баламкати, бамкати, (дзвоником) дзеленькати, теленькати.
найдено в "Українсько-білоруському словнику"

Кола

назваць

называць


найдено в "Орфоэпическом словаре украинского языка"
{дзвони́тие} -воуну́, -о́ниеш; нак. -ни́, -воуні́т.
найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Дзвони́ти, -ню́, -ниш, -нять


найдено в "Орфографічному словнику української мови"
дзвони́ти дієслово недоконаного виду
найдено в "Українсько-білоруському словнику"
кола
назваць
называць
найдено в "Українсько-білоруському словнику"
кола назваць называць
T: 28