ФУ́ХТЕЛЬ

ФУ́ХТЕЛЬ, я, ч. Віялка найпростішої конструкції для виділення з обмолоченого зерна легких та довгих домішок. Для одержання посівного матеріалу з високою абсолютною вагою насіння пропускають через решета (для відокремлення дрібного), а потім кілька разів через фухтель (Ол. та ефір. культ., 1956, 50). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 658.