СТАРИК, КА,

Старик, ка, м. 1) Старикъ. 2) Луна въ послѣдней четверти. Чуб. І. 10. 3) Старое русло рѣки. 4) У старики піти. Пойти на волостной сходъ. Харьк. у. Ум. Старичо́к. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 198.