ФІА́СКО

ФІА́СКО, невідм., с., книжн. Невдача, неуспіх, провал. Насмішка його звернена до.. цих двох приборканих радіоорлів, що, посхилявшись лобами, жваво шепочуться, видно, обмірковують вчорашнє своє фіаско (Гончар, Тронка, 1963, 109); По всіх закутках заводу тільки й розмов, що про цілковите фіаско головного інженера (Шовк., Інженери, 1956, 394). Зазнава́ти (зазна́ти) фіа́ско — зазнавати невдачі, провалу. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 582.