СКРИПУЧИЙ

ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.; ТРІСКУ́ЧИЙ, СКРИПУ́ЧИЙ розм. (про мороз). Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (І. Франко); Раз після довгої лютої спеки почалася страшна буря (казка); Тривали нестерпні холоди (І. Ле); Надворі була страшна спека (І. Нечуй-Левицький); А зав'юга на порозі, Холоди пішли страшні (Д. Білоус); Мороз був скажений (Й. Багмут); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка); Несамовиті вітри закручували туман у тугі чорні спіралі (В. Собко); То земля парує під промінням нещадного сонця (Ю. Збанацький); Безпощадне сонце ворогує з землею (О. Довженко); Над кораблем похмура тінь від хмарки і нещадний рясний дощ (О. Левада); Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи (М. Трублаїні); Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); Під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі (А. Кримський); Я все тут.. люблю У всяку пору. І травень розквітлий.., І січень, коли завірюха злюща (П. Дорошко); Лине синове слово живе про бої, про жорстокі морози, про хрещення його бойове... (В. Сосюра); Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матір'ю над сивою (М. Рильський); Гуде, висвистує оскаженілий вітер (А. Хижняк); Від пекельної спеки люди мусили ховатись до своїх саманових темних халупок (О. Досвітній); У канцелярії панував пекельний холод (І. Франко); Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі (Панас Мирний); Немилосердне степове сонце щоліта випивало з річки половину води (М. Іщенко); Осатанілий вітер розхитував бурову (І. Цюпа); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Я. Гримайло); Скалочками виблискує на подвір'ї скрипучий мороз (І. Микитенко). — Пор. 1. несте́рпний, 1. си́льний.

СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос — неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙ розм., РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих — Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О. Донченко); Скрипливе дерево довго живе (прислів'я); "Відчиняй!" Голос чийсь незнайомий, грубий, скрипливий (Г. Хоткевич); Рипучими сходинками Юрко кинувся в каюту (О. Донченко); З ґанку чути рипучий голос (Леся Українка).

СКРИПУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який скрипить, утворює скрип (див. скрип¹).

Скрипуче колесо довше ходить (прислів'я);

Скрипучі сани широко розкочуються на повороті (З. Тулуб);

Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (С. Голованівський);

Безногий поправив скрипучий саморобний протез, скривився, відчувши біль (В. Петльований);

Прорвався крізь облогу хмар блідий місячний промінь, упав на стару, скрипучу липу (Л. Дмитерко).

2. Різкий, неприємний, схожий на скрип (див. скрип¹).

Він говорив тихо, скрипучим, монотонним голосом (М. Коцюбинський);

Він зареготав якимсь хворобливо скрипучим сміхом (Олесь Досвітній);

На луках лунають скрипучі голоси деркачів (з наук.-попул. літ.);

– Добрий ранок, вороне. Ти їсти хочеш? – Птиця б'є крильми по клітці і повторює своє скрипуче вітання (М. Стельмах).

3. перен., розм. Великий за силою вияву; дуже сильний (про мороз).

Придавили люті, скрипучі морози (І. Микитенко);

Вдарили скрипучі морози, дерево тріскалось, і вранці знаходили замерзлих галок (О. Донченко).

2. krabisev

3. kribisev

4. krigisev

5. kriiksuv

6. kriuksuv

7. krudisev

8. krääksuv

9. kägisev

10. kääksuv

11. nagisev

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (2): СКРИП; УЧ;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (1): ИЙ;

crujiente, chirriador, rechinante

скрипучий голос — voz rechinante

(про двері та ін.) creaky, creaking, squeaky, squeaking, grating; (про перо) scratchy; (про голос) rasping; (про пісок, сніг та ін.) crunching

[skrypuczyj]

прикм.

skrzypiący