ЄДНАТИ

ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм., ПОГО́ДИТИ що, розм., НАМО́ВИТИСЯ розм., УРА́ДИТИ (ВРА́ДИТИ) з ким, кого, розм., УРА́ДИТИСЯ (ВРА́ДИТИСЯ) розм., ЗРА́ДИТИСЯ розм., ЗБАЛА́КАТИСЯ розм., ПОЄДНА́ТИСЯ заст., ПОЄДНА́ТИ кого, заст., ПОРАХУВА́ТИСЯ діал., НАРА́ДИТИСЯ діал., ПРИГОВОРИ́ТИ кого, діал.; ЗІЙТИ́СЯ у чому, на чому (досягти взаємодомовленості). — Недок.: домовля́тися, умовля́тися (вмовля́тися), змовля́тися, домовля́ти, догово́рюватися (договоря́тися), згово́рюватися, пого́джуватися, зго́джуватися, пого́джувати, намовля́тися, єдна́ти, нара́джуватися, схо́дитися. — Якось за чаркою змовилися мої старі з насмішкуватими Сердюками породичатися. Слово за словом, і навіть за придане домовились (М. Стельмах); — Ми з Тайжаном умовилися на завтра їхати в міжгір'я по беркутів (З. Тулуб); — Мамі земля спати не дає. Побігли коня домовляти на весну (О. Гончар); — Ми поставлені в такі непримиренні позиції, при яких взагалі неможливо договоритися (І. Багряний); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно. Отже, ..я знайду маляра, зговорюся... (Г. Хоткевич); Вже якось з кондуктором погодимось, -- знайдемо нелегальні способи, поїдемо і без білета (А. Кримський); Найма (чоловік) робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (О. Стороженко); Христя тієї гадки: не слід поспішати, — як зладяться, як змовляться всі дівчата, тоді треба бастувати (К. Гордієнко); (Герцик:) Замкнути друзяку, а доки проспиться, треба поладнатись з полковником (М. Кропивницький); — Ти пропонуєш заарештувати Басову. — Так, я прийшов це погодити (В. Собко); — Намовились між себе, щоб уже всіма голосами Сомка обрати (П. Куліш); Порадились, порадились і урадили послухати пана. Що то дурні! (І. Франко); Був один ксьондз і дяк; але що були дуже убогі, не мали на утримання свого життя і урадилися, щоби якесь чудо сотворити (збірник "Україна сміється"); Зрадились, щоб піти до попа (Словник Б. Грінченка); Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці — збалакались, що сход відбудеться (А. Головко); Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів); Не так страшно женитися, як попа єднати (прислів'я); Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну (тараньку) з'їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний); Всі співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (С. Васильченко); — Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірою і чесно служити, не зоставити тебе і наградити (Г. Квітка-Основ'яненко); — Як у ціні зійдемось, то й купимо (хату) (М. Зарудний).

ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. про багатьох). — Док.: поєдна́ти, збли́зити, об'єдна́ти, з'єдна́ти, пов'яза́ти, зв'яза́ти, зрідни́ти, порідни́ти, сполучи́ти, породича́ти, згуртува́ти. Усіх тих родичів, що ще вчора розбивали один одному голови у сварці за воду, єднало тепер почуття образи (М. Коцюбинський); Мрії зріднили їх, а спільні мандри з отарою в безлюднім присивашськім степу ще більше зблизили, здружили (О. Гончар); Ідеї демократії об'єднують народи світу; На полі зібралося кілька любечан, людей одного роду, що хоч і пішли з рідного гнізда, але мали те, що з'єднувало їх і ріднило, землю (С. Скляренко); Тільки оте тепло, що поєднувало їх серця і примушувало пульс битись в один ритм, кудись поділось з його руки (Ірина Вільде); Мишуга був першим і неперевершеним виконавцем багатьох пісень Лисенка, з яким його пов'язувала щира дружба (з журналу); Яремченко зразу відчув у стосунках цієї групи жінок злагодженість і внутрішню силу, яка зв'язувала їх в одну сім'ю (Д. Бедзик); Щира й правдива приязнь нас сполучала обох (М. Зеров); Дружба з юних літ лучила їх міцна (М. Рильський); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце (П. Колесник). — Пор. здружи́ти, 1. згурто́вувати.

ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Марко Вовчок); Зараз і змовили за хорошого чоловіка, за багатого одинця (Ганна Барвінок); Надивлялась (мати), любувалась Княжною своєю... І жениха їй єднала, І раділа з нею (Т. Шевченко). — Пор. одружи́ти.

ЗГУРТО́ВУВАТИ (створюючи між ким-, чим-небудь міцний зв'язок, єдність, зливати в одне ціле на основі спільності поглядів, інтересів, переконань), ГУРТУВА́ТИ, ОРГАНІЗО́ВУВАТИ, ОБ'Є́ДНУВАТИ, ЄДНА́ТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ підсил., СПА́ЮВАТИ підсил., ЦЕМЕНТУВА́ТИ підсил., ЗЦЕМЕНТО́ВУВАТИ підсил., КОНСОЛІДУВА́ТИ книжн. — Док.: згуртува́ти, організува́ти, об'єдна́ти, з'єдна́ти, поєдна́ти, злютува́ти, спая́ти, зцементува́ти, консолідува́ти. Світлана Остапівна згуртувала районну молодь так, що любо було глянути (Ю. Яновський); Їде Килигей знайомими місцями, де промайнула молодість, де гуртував повстанців супроти Антанти (О. Гончар); Скільки відважних сердець об'єднували вони, вели за собою непроглядної ночі фашистської навали..! (Ю. Яновський); Що людині треба? Пісню треба, що єднає Землю, душу, небо (А. Крижанівський); Сьогодні ви з'єднали свої серця на віки вічні (В. Кучер); Білютін зумів злютувати бійців і командирів своєї частини в боєздатний колектив (І. Ле); Одна мета спаяла нас (В. Сосюра); І хто ряди цементував Без клятви, без уставу? (Т. Масенко); Слід консолідувати всі прогресивні сили, щоб вивести країну з тієї ситуації, в якій вона опинилась (з газети). — Пор. 1. єдна́ти.

ЗДРУЖИ́ТИ (зблизити, зробити друзями), ПОДРУЖИ́ТИ, ПОБРАТА́ТИ підсил., ЗБРАТА́ТИ підсил., ПОРІДНИ́ТИ підсил. — Недок.: здру́жувати, брата́ти, рідни́ти. Спільна робота в "Червоних зорях" ще більше здружила хлопців (О. Гуреїв); Обнялись вони на пероні, чужі люди, що їх подружили між собою окопи і фронт (А. Шиян); Доля звела їх, молодих партизанів, подружила і навік побратала (М. Чабанівський); На березі журливеє віття Нагадає тобі лихоліття, Нагада тобі тугу пекучу, Що збратала обох нас колись (Леся Українка). — Пор. 1. єдна́ти.

З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. (деталі, секції і т. ін.); ЗРО́ЩУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ (перев. зварюванням); ЗВО́ДИТИ, ЗМИКА́ТИ, СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ТУЛИ́ТИ (кінці чого-небудь); СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ техн. (закріплюючи чимось). — Док.: з'єдна́ти, сполучи́ти, злучи́ти, схопи́ти, прихопи́ти, зчепи́ти, зчленува́ти, зрости́ти, злютува́ти, звести́, зімкну́ти, стули́ти, скріпи́ти. З'єднавши (кінці кабеля), пускається назад.. Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель (О. Гончар); Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка); Кінці хреста злучає широкий обід (М. Коцюбинський); Схопив на живу нитку (М. Номис); Ми заходилися її (котушку кабелю) перемотувати, уважно вишукуючи пошкодження і зрощуючи кінці (Н. Тихий); Вони приганяють і скріплюють останні кругляки (М. Стельмах).

УМОВЛЯ́ТИ (ВМОВЛЯ́ТИ) (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ до чого, на що, з інфін. і без додатка, СХИЛЯ́ТИ до чого, УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ) розм., УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ) розм. рідше, АГІТУВА́ТИ розм., ОБРОБЛЯ́ТИ розм., ЄДНА́ТИ заст.; УСОВІЩА́ТИ (ВСОВІЩА́ТИ), УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ) розм., УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), УРЕЗО́НЮВАТИ розм., УЛА́МУВАТИ розм., ОБЛА́МУВАТИ рідше, УГРУЩА́ТИ (ВГРУЩА́ТИ) діал. (з докорами, пересилюючи опір); УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ), УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ), ЗМА́НЮВАТИ (з лестощами, обіцянками). — Док.: умо́вити (вмовити), перекона́ти, намо́вити, схили́ти, уговори́ти (вговори́ти), загітува́ти, оброби́ти, уго́вкати (вговкати), уго́втати (вго́втати), урезо́нити, улама́ти, облама́ти, улести́ти (влестити), змани́ти. Старости робили своє діло; вони умовляли, уговорювали.. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); — Під школу нам згодиться палац, — завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук (М. Стельмах); — Намовляйте до повстання старого й малого (І. Нечуй-Левицький); Як стара не вговоряла Катрю, не послухала дівчина (Марко Вовчок); — Та як він скаже, коли не знає? — уговкували Анну жінки (І. Франко); — Вона кого хочеш уговтає, — засміялася Христя (В. Кучер); Навіть коли батько або мати урезонюють її, вона здатна таке бовкнути, від чого немов кістка стає тобі поперек горла (Ю. Шовкопляс); Уламати старого Зубківського було нелегко (П. Панч); Отож як перед Спасом я був у вас і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво (Ганна Барвінок). — Пор. блага́ти.