НАШЕ́СТЯ, я, с.
Вторгнення ворожих військ у яку-небудь країну, на якусь територію.
Коли в бою тут воїн був убитий чи участь брав проти яких нашесть, йому на гробі, як почесний титул, писали: “Геррос”, тобто – слава, честь (Л. Костенко);
Валківські козаки охороняли межу від нашестя хижих татар (В. Минко);
* Образно. – Чайкам? Пам'ятник? .. За що така честь? – За те, що врятували людям поля від нашестя сарани (О. Гончар).
НАВА́ЛА (напад ворожих військ на якусь країну з загарбанням її території; у давнину — загарбання якоїсь території кочовими племенами), ВТО́РГНЕННЯ, НАШЕ́СТЯ. Відчули (люди) силу, яка здатна не тільки спинити навалу чужинців, а й громити, гонити їх (Я. Баш); Предводительша, зачувши про нашестя Наполеона, звеліла управителеві познімати ікони в золотих та срібних шатах (П. Кочура). — Пор. зага́рбання, 1. на́пад.
-я, с.
Вторгнення ворожих військ у яку-небудь країну, на якусь територію.
див. набіг, інвазія
Invasion, incursion, inroad; (вторгнення) irruption
【中】 入侵, 犯境
Навала
нашэсце
Invasjon
Invasion
Invasion