ПОНАКОЛОЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,
Понаколочувати, чую, єш, гл. Наболтать, намѣшать (во множествѣ). Понаколочувала такого, що й свині не їстимуть, а вона нам дає. Богодух. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 305.