КИДО́К, дка́, ч.
1. Різкий, швидкий помах руки для кидання чого-небудь.
Влучний кидок гранати, і вибух перед автомашиною здибив її і поклав боком у рівчак (Д. Бедзик);
Кидки її не були такими влучними, та гра вже захопила з головою (А. Кокотюха);
// Відстань, що є результатом кидання чого-небудь.
З лівої руки на віддалі трьох кидків стріли стали вони могутньою стіною, внизу переплівся верболіз (Ю. Мушкетик).
2. Коротке сильне здригання.
З минулого вечора було воно [орля] голодне і з кожним кидком ставало все млявішим (З. Тулуб).
3. Швидке пересування кого-, чого-небудь, яке здійснюється за один раз.
Лось .. намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Збирався до свого вирішального кидка і, коли знову не пощастило, лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба (Є. Гуцало);
Тільки-но повстанці зготувалися до вирішального кидка, як на мурах весело заграла сопілка (О. Бердник);
Кидок до стіни привернув би увагу звіра, він неодмінно б покинув своє лігво (В. Фіялко);
Дружно заходився екіпаж готувати машину до кидка на протилежний берег (з газ.).
-дка, ч.
1) Однокр. дія за знач. кидати 1) і кидатися 1), 3).
2) Швидке пересування кого-, чого-небудь, яке здійснюється за один раз.
1) throw; cast; (вгору) upthrow
2) (швидке пересування) rush
3) спорт. sprint, spurt
【阳】
1) 一掷, 一抛
2) 一扑, 一跳, 一冲
3) 体 冲剌
[kydok]
ч.
rzut