КЛІП, КЛІПКЛІ́П

КЛІП, КЛІП-КЛІ́П, виг. Уживається як присудок за знач. клі́пати, клі́пнути. Ішов Антон поміж станками, а очі кліп-кліп (Рад. Укр., 6.VI 1961, 2). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 185.