СТОВБУ́РЧИТИ, чу, чиш, недок., що.
Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачувати.
Квочка .. сердито квоктала та стовбурчила пір'я (М. Коцюбинський);
// Робити кошлатим (у 1 знач.).;
// Супити.
Стовбурчити брови.
-чу, -чиш, недок., перех.
Підіймати вгору, ставити сторч (шерсть, пір'я і т. ін.); наїжачувати. || Робити кошлатим (у 1 знач.). || Супити. Стовбурчити брови.
Тапырыць