ТОНКОНІ́Г

ТОНКОНІ́Г, но́га, ч. (Роа L.). Багаторічна або однорічна посухостійка злакова трава з волотистим суцвіттям; використовується як корм для худоби. Найцінніша пасовищна трава — тонконіг лучний, через 3-4 роки з’являється самосівом (Колг. Укр., 10, 1960, 30); Ще недавно між високих хлібів спокійно дрімали степові дороги, зарослі споришем і тонконогом (Цюпа, Україна.., 1960, 158). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 190.