ШПИЧАСТИЙ

ШПИЧА́СТИЙ, а, е.

1. Який має шпичаки (у 1, 2 знач.).

Топтали брук лаковані черевики, полатані капці, солдатські чоботи, шпичасті закаблуки і залізні підкови (М. Ю. Тарновський);

Степ вражав своєю неосяжною, скорботною пустельністю й бідною рослинністю. Ріденький, вже посивілий ковил, шпичасті будяки та курай (З. Тулуб);

// Такий, як шпичак; подібний до шпичака (у 1 знач.).

Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу .. Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик – і зникне (М. Коцюбинський);

// Те саме, що шпиля́стий.

По стрімких шпичастих горах праворуч від дороги ліпляться біленькі хатинки (М. Коцюбинський);

Заходила осінь. З півночі, з-за шпичастих горбів, високих і голих, порізаних глибокими яругами й ущелинами.., дув гострий сіверкий вітер (Г. Коцюба);

По схилах Дніпра пасмом шпичастих кучугур лежав сніг (Н. Рибак);

Чужі були шпичасті тополі і лататі, розлогі віти платанів (Н. Рибак).

2. Який має шпиці (у 1 знач.).

Саібові та Муратові здалось, що вона [пісня] ллється з останнього променя сонця, котре розсипалось над морем на небі кругом заходи [заходу], ніби горіло й жевріло шпичасте червоно-золоте колесо (І. Нечуй-Левицький);

На високих колесах, шпичастих, з мелодійними ободами, колісниця летіла стрімко, аж у вухах гуло... (Є. Гуцало).

ШПИЛЯ́СТИЙ (який має загострений кінець, верх), ШПИЛЮВА́ТИЙ, ШПИЧА́СТИЙ, ГОСТРОВЕ́РХИЙ, ГО́СТРИЙ, ТОНКОВЕ́РХИЙ. Над оселями височіла шпиляста пожежна башта (О. Десняк); Він шептав щось.., ніби.. глумився з неї (корови), що не могла його вхопити на шпилюваті роги (С. Ковалів); По стрімких шпичастих горах праворуч від дороги ліпляться біленькі хатинки (М. Коцюбинський); Стоїть висока, рівна, ніби свічка, У гостроверхій шапочці смерічка (Д. Павличко); Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Тонковерха тополя пахучим листом шелестить (Марко Вовчок).

[szpyczastyj]

прикм.

spiczasty

Шпичастий, -та, -те